Всі новини

Аналітична довідка та пропозиції Голови Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації Пилипишина В.П.

на нараді з питань вирішення нагальних проблем забезпечення життєдіяльності та подальшого розвитку м.Києва на засіданні Уряду 20.03.2010

І. Політико-правові аспекти

Чинне законодавство. Безсистемність законотворчої роботи, невиконання нормативно-правових актів, відсутність необхідних законів (про територіальну громаду, про комунальну власність) та нечітке законодавче регулювання найголовніших питань суттєво стримують регіональний розвиток та спричиняють чимало проблем.

Для України є характерною наявність певного двовладдя, при якому одні й ті самі повноваження на одній території виконують призначені з центру державні адміністрації та обрані громадами місцеві ради.

Київ з його особливим статусом має ще більш незбалансовану систему влади, де відсутній чіткий законодавчий розподіл повноважень між представницьким і виконавчим органами місцевого самоврядування, міським головою, органами державної виконавчої влади різного рівня.

Місцеві державні адміністрації загальнодержавної форми власності у Києві виконують функції виконавчих органів рад (більшість з них навіть не мають відповідного рішення ради з переліком делегованих повноважень), утримуються за рахунок місцевих бюджетів і здійснюють управління об'єктами комунальної власності, не маючи в управлінні жодного об'єкта державної власності.

Чинне законодавство дозволяє владі керувати столицею та приймати рішення, уникаючи будь-якої відповідальності, а відсутність відповідальності зумовлює процвітання корупції.

В той же час, недосконалий закон є не єдиною причиною ситуації, яка склалася сьогодні у м.Києві. Його добросовісне виконання могло б забезпечити і порядок, і розвиток столиці. Однак, невиконання законів у Києві вже стало нормою, що тільки поглиблює кризові явища.

Централізація. Сьогоднішнє керівництво Києва обрало курс на повну централізацію повноважень у столиці і позбавлення районних громад можливості впливати на процеси, які відбуваються на їх території. Політика централізації повноважень і фінансових потоків не відповідає вимогам чинного законодавства і принципам, закладеним у Європейській хартії, однак жодна з інших ініціатив міської влади не втілюється у життя з такою системністю і цілеспрямованістю, як ініціатива щодо позбавлення районів ресурсів і повноважень.

З районних бюджетів до міського бюджету щорічно вилучається значна частина податкових надходжень, що позбавляє райони фінансової самодостатності. Доля районних бюджетів у консолідованому бюджеті міста Києва щорічно зменшується. Так, якщо у 2006 році співвідношення міського та районних бюджетів у консолідованому бюджеті столиці складало 1:1, то у 2008 році воно становило вже 5:1.

Централізація медичної галузі та спроба централізувати освіту, централізація дозвільних систем на розміщення малих архітектурних форм і перепланування квартир, централізація виконання програм ЖКГ («Твій дім, твоє подвір'я», зелені насадження, ліфти) та організації паркування автотранспорту, централізація служб благоустрою, ініціатива щодо централізації позашкільної освіти та всіх інтернатних закладів - ось неповний перелік заходів, направлених на знищення районної ланки влади у місті Києві.

В той же час, більша частина послуг громаді надається саме районними органами влади. Саме районна влада, знаходячись найближче до людей, краще розуміє потреби і проблеми мешканців, а отже має вирішувати переважну кількість питань з життя місцевої громади. Керівники вищого рівня мають опікуватись загальними питаннями, плануванням і стратегічним розвитком міста.

Практика вже показала, що централізація повноважень і ресурсів не дає позитивних результатів. Підтвердження цьому - занепад медичної галузі у місті Києві після того, як її було централізовано Київрадою у 2007 році.

Централізувавши повноваження та позбавивши райони фінансових ресурсів, міська влада одночасно перекладає на районну ланку відповідальність за все, що відбувається у міському господарстві (неприбраний сніг, поламані ліфти тощо). Баланс повноважень, ресурсів і відповідальності порушено і тепер охарактеризувати фактичний статус районної влади можна наступним чином - районна влада відповідає за все, але не впливає ні на що.

Законопроект №4463.

Прийнятий у першому читанні законопроект №4463 від 13.05.09 «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» є кроком до наведення ладу у місті Києві.

Законопроект №4463 суттєво змінює організацію влади у Києві як на загальноміському рівні, так і на рівні районів.

Проектом закону передбачається реорганізація системи міської влади через:

- усунення практики виконання повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування місцевими державними адміністраціями та суміщення повноважень голови Київської міської державної адміністрації і Київського міського голови;

- зосередження виконавчих функцій в єдиному виконавчому органі міського самоврядування міста Києва, який очолює Київський міський голова.

Проектом Закону також пропонується одночасне існування двох посад: голови районної в місті Києві ради та голови виконавчого комітету районної в місті Києві ради, які обираються відповідною радою на строк повноважень ради.

Деякі новації законопроекту є спірними і їх введення у нинішніх умовах спричинить додаткове безладдя в системі влади  (повноваження КМДА, процедура набрання чинності і зупинення дії актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, фактичне введення двовладдя на рівні районів).

В той же час, документ містить ряд дуже важливих норм, а саме: усунення практики виконання повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування місцевими державними адміністраціями та створення повноцінних виконавчих комітетів рад; вибори Київського міського голови у 2 тури; чіткий розподіл повноважень між Київською міською радою та районними у м.Києві радами тощо.

Одними з найважливіших положень законопроекту є норми про бюджет. Проектом Закону передбачається здійснювати розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між бюджетом міста та бюджетами районів на основі формули, що  затверджується Київською міською радою (що відповідає статті 68 Бюджетного Кодексу України). Разом з тим, в законопроекті відсутнє посилання на те, що концепція формульного розрахунку відповідатиме загальнодержавній (відповідно до вимог Бюджетного Кодексу формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів затверджується Кабінетом Міністрів України), крім того, серед параметрів, які має враховувати формула відсутній коефіцієнт вирівнювання.

Крім того, норми закону, які визначатимуть хоча б окремі підходи до визначення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до районних у місті Києві бюджетів, сформують систему стимулів ефективної роботи районної влади, зокрема, в частині створення умов для розвитку підприємництва.

Пропозиції. Над пропозиціями щодо покращення ситуації у Києві протягом тривалого часу має працювати не одна група спеціалістів. Проте, вже сьогодні очевидно, що для більш ефективного управління містом і забезпечення його розвитку за усіма напрямками необхідні зміни у законодавстві в частині розподілу повноважень і підсилення відповідальності різних гілок влади та органів місцевого самоврядування.

Законодавче забезпечення та зміцнення фінансово-економічних основ можливе через:

- прийняття нової редакції Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»;

- розмежування функцій і повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також між органами місцевого самоврядування різних рівнів;

- розв'язання проблем стратегічного планування розвитку території;

- вдосконалення статусу органів місцевого самоврядування регіонального рівня, місцевих державних адміністрацій.

- вдосконалення законодавства в частині «формульного підходу», міжбюджетних відносин на рівні міста та районів;

- розробка мінімальних державних соціальних стандартів надання громадських послуг населенню та фінансових нормативів їх забезпечення;

- проведення паспортизації комунальних бюджетних установ та об'єктів, визначення фактичних витрат на їх утримання для кожної адміністративно-територіальної одиниці, розробки на цій базі мінімальних рівнів місцевих бюджетів;

- налагодження міжсекторного співробітництва місцевих органів влади, неурядових організацій, бізнесових структур;

- визначення правового статусу комунальної власності;

- визначення статусу адміністративно-територіальних одиниць первинного рівня та критеріїв забезпечення їх дієздатності та самоврядності.

Однак, навіть без цього влада має можливість суттєво покращити стан справ у міському господарстві і забезпечити добробут киян. Важливо змістити акцент на рівень районних громад, які об'єктивно виступають осередками реального народовладдя.

По-перше, має бути змінена бюджетна політика і усунений суб'єктивізм при визначенні розрахункових показників районних бюджетів та нормативів відрахувань від податків, які залишаються у районі.

Бюджет Києва має грунтуватись на реальних і збалансованих показниках, а не на популізмі і заграваннях з соціально-незахищеними групами населення.

Під повноваження, які закріплюються за органами місцевого самоврядування, повинні виділятися фінансові ресурси, для чого має підводитись відповідна податкова база. Місцевий бюджет повинен мати гарантований рівень відрахувань від загальнодержавних податків та зборів, зібраних на відповідній території, аби мати здатність забезпечити не тільки виконання поточних завдань місцевого самоврядування, але й розвиток відповідної території.

По-друге, місто має допомогти районам у фінансуванні програм, спрямованих на покращення умов життя киян (таких як реконструкція застарілих житлових будинків і гуртожитків).

Третє - необхідно проводити зважену тарифну політику. Зусилля мають бути направлені на оптимізацію витрат і формування ресурсу для підприємств комунальної сфери, мають створюватись умови для конкуренції у галузі.

Четверте - програма соціально-економічного розвитку міста Києва обов'язково має базуватися на районних програмах, враховувати думку районів, оскільки саме вони наближені до мешканців, знають їх потреби та безпосередньо надають послуги населенню.

І, нарешті, п'яте - мають бути усунені штучні перешкоди у реалізації районних програм соціально-економічного розвитку (таких як відмова у виділенні земельних ділянок під заклади освіти, відмова у видачі свідоцтв про право власності на комунальні об'єкти).

Одночасно, зусилля влади мають бути спрямовані на реалізацію стратегічних проектів, які слугуватимуть рушійною силою розвитку та змін міста.

Стратегічні проекти. Базою створення якісних умов і стабільного покращення якості життя мешканців столиці, а також забезпечення належних умов ведення бізнесу має стати  ефективна диверсифікована економіка (підвищення конкурентоспроможності продукції, розширення ринків збуту, розробка  нових продуктів та послуг), що забезпечить високий рівень зайнятості та заробітної плати киян.

З цією метою має бути створено передумови для реалізації стратегічних (флагманських) проектів, які слугуватимуть рушійною силою розвитку міста. Місто має опрацювати спільно з Урядом Програми фінансування міських проектів розвитку в рамках співпраці Уряду з міжнародними фінансовими організаціями (Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, інші).

В першу чергу мають реалізовуватись проекти, які є необхідними для забезпечення безпечного функціонування міста (екологічна та техногенна безпеки) та розвитку бізнесу (нові робочі місця, розвиток пріоритетних напрямків розвитку міського господарства). Серед таких проектів: 

• Інфраструктурні проекти (розбудова міської транспортної інфраструктури - метрополітен, аеропорт, мости, велика окружна дорога, легке метро, паркінги тощо).
• Будівництво заводу з переробки будівельного сміття, з подальшим використанням при будівництві доріг; закупівля спеціалізованого будівельного обладнання тощо.
• Реформування ЖКГ - пріоритетними мають стати проекти, які запобігатимуть виникненню екологічних та техногенних проблем (реконструкція міських очисних споруд, будівництво сміттєспалювального та сміттєпереробного заводів тощо).
• Програми енергозбереження (заходи з мінімізації втрат при транспортуванні енергоносіїв, створення систем міні-котелень, розподільчих електромереж, комплексна заміна труб тощо)
• Програма розвитку туризму (створення туристичної зони - «Історичний центр Києва», відновлення та реставрація історичних пам'яток та фасадів історичних будівель тощо).

Місто має розробити повні передпроектні пакети документів, які необхідні для співпраці з МФО (економічне обґрунтування, проектну пропозицію, інвестиційний проект, пропозиції до системних проектів, які реалізовуватимуться Урядом). Міська влада має забезпечити належне співфінансування таких проектів та самостійно працювати в напрямку їх реалізації на постійній основі (незалежно від зацікавленості МФО або стадії підготовки проекту (до часу надання коштів).

Серед стратегічних проектів, які реалізовуватимуться за рахунок бюджетних коштів (міський бюджет та кошти Державного бюджету) пріоритетними мають бути визнані:

- всебічний розвиток дитини (школи, центри позашкільної освіти,  спортивні майданчики, медичне обслуговування);

- модернізація та заміна комунікацій у житлово-комунальному господарстві;

- Генеральний план розвитку транспорту та інфраструктури (пріоритет -  громадському транспорту);

- новітні технології з утилізації твердих побутових відходів;

- реконструкція застарілого житлового фонду (проекти забудови, будівництво, ін.)

- проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу „Євро - 2012" (готелі, транспортна інфраструктура, спортивні об'єкти);

- програма підтримки підприємств малого та середнього бізнесу (харчова промисловість, сфера обслуговування тощо).

- міжнародний аеропорт «Бориспіль» (модернізація існуючих та будівництво нових терміналів, створення належної інфраструктури для обслуговування літаків, транспорту та пасажирів, зокрема, будівництво паркінгів, готелів, швидкісної залізничної колії між аеропортом і Києвом тощо);

- створення нової ідеологічної програми «Історичний центр міста» (впорядкування простору у центральній частині міста, інвентаризація будинків і споруд, за результатами якої вони класифікуються за станом збереження, архітектурною й історичною цінністю (під охорону підпадають й прилеглі до пам'ятки території і будівлі); відновлення та реставрація історичних пам'яток та фасадів історичних будівель; мораторій на нове будівництво у центральній частині міста; відповідальність власників реконструйованих будинків за збереження нерухомого майна (власники мають утримуватись від дій, які змінюють зовнішній вигляд нерухомості); пішохідні зони в центральній частині міста; розвантаження центру від офісів, транспорту та пасажиропотоків).

Окремого врегулювання також потребують:

▶ Питання фінансування в рамках заходів з підготовки до Євро-2012 програми реконструкції фасадів будинків центральної частини міста. Розширення переліку заходів, реалізацію яких може бути профінансовано з Державного бюджету згідно постанови Кабінету Міністрів України, шляхом включення програми реконструкції фасадів будинків центральної частини міста, не лише сприятиме належній підготовці міста Києва до проведення чемпіонату, а й сформує передумови активізації розвитку туристичної галузі столиці.   

▶ Питання реалізації житлових прав мешканцями гуртожитків. На виконання вимог Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» Київська міська рада має затвердити місцеву програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Цей документ має сформувати загальну концепцію передачі гуртожитків у власність територіальних громад, визначити перелік першочергових дій та строки передачі, затвердити чітку та зрозумілу  процедуру покриття видатків територіальних громад, що забезпечить належну реалізацію прав мешканців гуртожитків. 

Київська влада на виконання вимог цього ж Закону має вносити в установленому порядку пропозиції до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки Законом визначено, що держава має виділяти місцевим бюджетам кошти на заходи, пов'язані з прийняттям у комунальну власність гуртожитків (виготовлення необхідної технічної документації, проведення капітального ремонту, тощо) за заявками місцевих рад.

Законом також передбачено, що Кабінет Міністрів України має розробити і внести на розгляд Верховної Ради України державну програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Кабінет Міністрів України розпорядженням від 13.01.2010 №83-р схвалив Концепцію Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2010 - 2014 роки.

Неврегульованість цих питань та обмежені ресурси районних бюджетів обумовили ситуацію, що значно ускладнює реалізацію прав на житло мешканців гуртожитків та унеможливлює створення належних умов  проживання. На сьогодні захист інтересів таких мешканців територіальної громади забезпечується виключно силами районної  влади.

ІІ. Управлінські аспекти.

Фінансова політика. Фінансова політика повинна стимулювати економічне зростання, захищати інтереси територіальної громади Києва та сприяти залученню інвестицій. Фінансова політика повинна бути економічно обґрунтованою, послідовною, перспективною та зрозумілою для всіх суб'єктів суспільно-економічних відносин, при цьому необхідно враховувати можливі негативні наслідки й передбачати цивілізовані шляхи їх усунення.

Сьогодні діяльність столичної влади в основному полягає у регулярному встановленні нових обов'язкових платежів, підвищенні тарифів, введенні плати за послуги, які мають надаватись безкоштовно, та нав'язуванні киянам нових платних послуг.

Підвищення тарифів на комунальні послуги та паркування, підвищення плати за відвідування дитячих секцій і гуртків, ініціативи стосовно ліквідації безоплатної медицини та намагання ввести плату за відвідування кладовищ відбуваються на фоні постійного недофінансування медичних закладів, невиплати заробітної плати медикам, призупинення виплати муніципальних надбавок освітянам, відміни охорони закладів освіти та культури і відсутності фінансування на утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл міста за 2008-09 роки. Це не повний перелік.

Посилюється тиск на середній клас, який тільки-но почав ставати на ноги.

Без проведення відповідних розрахунків, до окремих категорій населення застосовуються економічно необґрунтовані привілеї та обмеження за ознаками майнового стану і соціального походження.

Замість зменшення фіскального та фінансового тиску на працюючі підприємства, створення умов для накопичення коштів з метою подолання наслідків негативного впливу фінансової кризи, запобігання скороченню виробництва та зростанню безробіття, влада здійснює наступ на бізнес та киян, рівень життя яких останнім часом і так значно погіршився.

Бюджет. Бюджет столиці використовується як метод розправи з окремими керівниками районів, які виступають з критикою київської влади. Після звернення голів районів до керівництва держави та їх участі у нараді з Президентом України,  Головне фінансове управління КМДА тричі зменшувало розрахункові показники до проектів бюджетів районів міста Києва на 2009 рік. Вперше за останні 5 років районам було доведено контрольні показники, які не враховували виплату заробітної плати бюджетникам за грудень 2008 року.

У затверджених Бюджеті Києва на 2009 рік та Програмі соціально-економічного та культурного розвитку на 2009 рік взагалі проігноровано інтереси районних громад. Не було враховано пропозиції депутатів та районних в місті Києві державних адміністрацій стосовно розподілу делегованих та власних повноважень між містом та районами, не були передбачені видатки на погашення заборгованості перед постачальниками енергоресурсів та погашення зобов'язань соціального і гуманітарного спрямування.

Міська влада взяла на себе тягар зобов'язань, в тому числі соціальних, які не взмозі виконати. Результатом цього стало те, що видатки захищених статей загального фонду бюджету на виплату заробітної плати, оплату харчування у закладах освіти і медицини, енергоносії сьогодні фінансуються за рахунок позичкових коштів, отриманих в органах Державного казначейства України.

Дохідна частина проекту міського кошторису на поточний рік теж викликала великі сумніви. Знищуючи малий та середній бізнес, а з ним і середній клас, в умовах зростання безробіття, міська влада заклала в бюджет 2009 року нереальне зростання податкових надходжень з прибутків фізичних осіб у порівнянні з 2008 роком. У підсумку недовиконання бюджету Києва в 2009 році складає понад 7 млрд.грн. (приблизно 30%) при загальному об'ємі бюджету Києва близько 25 млрд.грн.

Столиця має величезні борги, які постійно зростають: енергетичний борг складає 1,8 млрд.грн., галузь охорони здоров'я недофінансована на 291 млн.грн., соціальний захист та соціальне забезпечення недофінансовані на 762,5 млн.грн., житлово-комунальне господарство недоотримало 390 млн.грн.

Бюджетні видатки також здійснюються неефективно. При проведенні тендерів кожна третя гривня витрачається з порушенням. Кошти витрачаються на непріоритетні галузі і проекти (наприклад, на закупівлю інформаційної системи обліку пасажиропотоку на суму 100 млн.грн.). Зелені насадження закуповуються за кордоном в десятки разів дорожче, ніж можна було їх закупити у власних виробників. Перелік порушень дуже великий.

Розпорядження майном. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад міст, районів у містах. Столичне керівництво продовжує практику відчуження земельних ділянок і нерухомості за безцінь, ігноруючи вимоги законодавства щодо продажу на аукціонах. Окремі рішення щодо землевідводів приймаються без затримок, навіть у вечірній позаробочий час, а важливі земельні питання соціального спрямування (наприклад, будівництво центрів позашкільної освіти) не розглядаються роками.

Без стратегічного плану розвитку приймаються скандальні рішення про землевідведення, приватизацію комунальних ринків, культурних, медичних та дитячих закладів, посольств. Дорога столична земля віддається під забудову житлом та торгово-розважальними і офісними центрами, без відшкодування місту її ринкової вартості. Новобудови зводяться з використанням виснаженої старої інфраструктури та займають місця, потрібні для будівництва транспортних розв'язок, паркінгів, шкіл, поліклінік тощо. Це подвійний прорахунок: виснажується наявна інфраструктура і не отримуються належні кошти для її випереджального планування та розвитку.

Комунальні підприємства. Міською владою протягом останніх років прийнято ряд рішень, які «удосконалюють» процеси виведення коштів, що мали б надходити до столичного бюджету, на рахунки новостворених комунальних підприємств.

Слід зазначити, що ідея створення нових комунальних підприємств не відповідає політиці, яка проводилася цією ж владою раніше і передбачала повну ліквідацію участі громади у статутних капіталах існуючих підприємств. Проголошувалося, що міській громаді не потрібно бути співвласником муніципального банку, футбольного клубу, будівельних, енергетичних, газових, водопровідних, хлібних та інших бюджетоутворюючих та соціально важливих підприємств, оскільки вони не приносять прибутку.

Натомість, все частіше Київрадою створюються нові комунальні підприємства, які збирають плату за різноманітні послуги для киян, користуючись монопольним становищем та унікальним ресурсом, ще й отримують додаткові кошти з міського бюджету. При цьому, наповнення бюджету від діяльності цих підприємств не відбувається взагалі, або є мінімальним. Таким чином створюються нерівні умови, коли комунальні підприємства використовують комунальну власність, землі та кошти киян, які оплачують нав'язані їм обов'язкові послуги, для отримання прибутку, використання якого є неконтрольованим.

КП «Київські ринки» створювалося міською владою з метою забезпечення належних умов торгівлі сільгоспвиробникам, аби вони могли продавати продукти, вирощені власноруч. У такий спосіб було встановлено багато нових кіосків, особливо біля станцій метро та зупинок громадського транспорту. Асортимент у цих кіосках нічим не відрізняється від усіх інших і там не здійснюється торгівля сільгоспвиробниками. Районна влада навіть не знає, чи законно встановлені усі ці торгівельні ряди і малі архітектурні форми, оскільки усіх повноважень у цих питаннях райони позбавлені. В той же час, перевірки прокуратури показують, що земельні ділянки не відведені у встановленому порядку, внаслідок чого не сплачується орендна плата за землю. Таким чином, КП «Київські ринки», які мали ввести у законне русло незаконну вуличну торгівлю, самі почали порушувати закон, незаконно встановлюючи торгові ряди.

Комунальне господарство. Політика у комунальній сфері призвела до того, що районна влада позбавлена низки необхідних повноважень, проте має нести усю відповідальність за непопулярні рішення міської влади, у тому числі за підвищення плати за комунальні послуги, яке не призводить до покращання умов проживання мешканців району, а зводиться лише до «латання дірок». Відсутність системних перетворень у комунальному господарстві, прискорення процесів приватизації існуючих монополій, таких як ВАТ «Київмлин», ВАТ «Київхліб», ВАТ «АК «Київводоканал»», АЕК «Київенерго» та ігнорування останніми проблем місцевої громади спричиняє безпорадність комунальних служб при аварійних ситуаціях. Районну владу зобов'язують обслуговувати комунікації, не виділивши для цього жодної бюджетної гривні, при цьому постійно підвищуючи комунальні тарифи.

Окремою проблемою є перевантаження міської інфраструктури (інфраструктура ЖКГ, транспорт) та енергозбереження. Загальною рисою цих проблем є значна капіталоємність, що унеможливлює їх вирішення за рахунок бюджетних коштів та обумовлює необхідність пошуку додаткових джерел фінансування. Відсутність комплексного підходу та обґрунтованої позиції міста щодо шляхів вирішення питань призводить лише до збільшення боргів міста та неефективного використання бюджетних коштів.   

Кадрова політика. У Київській міській державній адміністрації поширена практика призначення на ключові посади у столичній владі родичів мера, а також «кризових менеджерів» з банку, який він очолював. При цьому, основним аргументом для призначення на відповідальну посаду є особиста лояльність до мера, а такі чинники, як професіоналізм, обізнаність та досвід роботи у міському господарстві взагалі не приймаються до уваги.

Невизначена кадрова політика, існуючі законодавчі прогалини і плутанина фактично спричинили відсутність кадрової вертикалі в державному управлінні. В результаті ми не маємо підготовлених та кваліфікованих управлінців на місцевому рівні, а лише тимчасових людей, які не переймаються майбутнім столиці, не можуть і не хочуть виводити Київ з кризи.

Пропозиції щодо шляхів нормалізації ситуації у м.Києві додаються.