«Києву потрібен
економічний план розвитку...»В. Пилипишин.
Корисні посилання
|
|
ЕКОНОМІЧНИЙ ПЛАН РОЗВИТКУ МІСТА КИЄВА » Економічний план » Стратегія та ідеологія розвитку Києва » Круглий стіл на тему: «МЕГАПОЛІС НА ГРАНІ КОЛАПСУ: КИЄВУ ПОТРІБЕН ЕКОНОMІЧНИЙ ПЛАН» 14/04/2009
Круглий стіл на тему: «МЕГАПОЛІС НА ГРАНІ КОЛАПСУ: КИЄВУ ПОТРІБЕН ЕКОНОMІЧНИЙ ПЛАН»14 квітня 2009 року, прес-центр «ЛІГАБізнесІнформ»
голова Центру розвитку Києва „НАШЕ МІСТО" Добрий день, пані та панове, розпочинаємо круглий стіл на тему «Мегаполіс на грані колапсу: Києву потрібен економічний план». Сьогодні ініціатором цього круглого столу стало Київське міське об'єднання громадян під назвою «Кияни передусім». Ця громадська організація була створена 2 роки тому для захисту і представлення інтересів київської громади і, звичайно, для сталого розвитку міста Києва. Сьогодні на круглий стіл до нас завітали експерти, журналісти з метою поговорити на ключові проблеми, які сьогодні стосуються економічного розвитку міста Києва. Отож організатори винесли на круглий стіл 6 базових питань:
І нарешті, блок питань, які сприятимуть конструктивному діалогу з київською міською владою, а якщо такий діалог не відбудеться, то відповідно лобіювання нашої позиції, експертної позиції на рівні міста:
Сьогодні ми, як організатори круглого столу, розуміємо, що економіка України знаходиться в рецесії. І звичайно, економічні тенденції, які мають місце на рівні цілої держави, не можуть не відображатися на рівні її центрального регіону - міста Києва. Але якби ми тільки говорили про, скажімо, погіршення економічної ситуації в Києві через світову економічну кризу, то ми б по-іншому формували тему нашого круглого столу. Сьогодні наша тема звучить як «Мегаполіс на грані колапсу», ми переконані, що сьогодні політика міської влади в економічній сфері не просто ускладнює ситуацію, а й додає олії у вогонь і погіршує ситуацію, яка й так ускладнена економічною кризою, яка охопила майже всі країни світу. Сьогодні ми бачимо зменшення міського бюджету майже на 23%, я маю на увазі прибуткову частину. Сьогодні ми маємо абсолютне зниження в усіх секторах економіки міста Києва. Сьогодні ми маємо заборгованості по заробітній платі перед вчителями, лікарями. Ми маємо безліч ініціатив міської влади, спрямованих на наповнення бюджету, які насправді не розвивають економіку, а скоріше навпаки, спрямовані на те, щоб частину грошей з кишень киян перекласти до міської скарбниці, як то: платні в'їзди на кладовище і т.д. Сьогодні я дякую всім, хто прийшов долучитися до цієї розмови і сподіваюся, що ми будемо конструктивно говорити про шляхи виведення міста Києва з економічної кризи і, звичайно, зупинимося на загальному огляді ситуації і в кінці запропонуємо ідеї, які стануть основою для створення економічного плану дій. Сьогодні наш регламент пропонуємо побудувати наступним чином: спочатку перші три виступи, щоб окреслити ситуацію і задати загальний тон дискусії, далі в порядку бажання, можна шляхом піднятої руки, кожен бажаючий зможе виступити. Регламент - до 5 хвилин. Ну і в кінці, після того, як завершиться основна частина обговорення, я пропоную, щоб кожен з учасників круглого столу висловив свої думки для певного підсумку. Регламент - до однієї хвилини. Отож я дякую і хочу запросити до слова голову групи експертів київської міської громадської організації «Кияни передусім» Галину Данилівну Пахачук.
Доброго дня всім. Якщо трішки повторитися від сказаного Денисом. Сьогодні ситуація у місті надзвичайно складна. Не хотілося би повністю критикувати дії влади, але ж ми й самі багато чого бачимо і розуміємо, виходячи щодня на вулиці нашого міста, користуючись громадським транспортом і відповідно, маємо ту ситуацію, яку маємо. Проте, коли говорити, як формується економічна політика в місті Києві, то можна констатувати, що, мабуть, ніяк. Тому що ми маємо дуже велику проблему і це відчувається не тільки в бюджетній сфері, скажімо, освіта, медицина, які сьогодні фінансуються з міського бюджету, а це, на жаль, велика кількість людей, і ми маємо найбільшу заборгованість по заробітній платі серед усіх регіонів України. Тобто Київ, на жаль, лідирує по заборгованості заробітної плати не тільки в бюджетному, але і в приватному секторі. І те, що було нашим пріоритетом - велика частка приватного сектору - стає великою загрозою для міста Києва, тому що основним платником і наповнювачем дохідної частини місцевого бюджету міста Києва і районів на сьогодні є податки з доходів громадян та фізичних осіб, які сплачують суб'єкти господарювання. Ситуація тут, мабуть, найгірша, тому що зупинилися великі компанії-забудовники, так само інвестиційний сектор має велику проблематику і, на жаль, законодавча база, яка створює передумови для розвитку саме цих суб'єктів ринку, які є найбільшими платниками податків, не на користь розвитку місцевого самоврядування. Тому ми проаналізували всі причини і проблеми, які на сьогодні є. І бачимо багато помилок, які зроблені протягом останніх двох років як в бюджетному плануванні на рівні міста, так і держбюджету. Прикро звітувати перед киянами, що бюджет міста Києва на поточний рік приймається в березні. Адже в цей час уже має формуватися бюджет на 2010 рік. Це сталося тому, що, коли проаналізували макроекономічні показники, які були подані містом до Міністерства фінансів, то там була закладена помилка при складанні бюджету на 2009 рік, і відповідно, прогнозів на 2010 та 2011 роки. Тобто сьогодні ми самі собі не відповіли на питання, в чому причина такого становища, а все сподівались на те, що Київ, який завжди був пріоритетним регіоном в Україні, так само й далі буде пріоритетним в цьому питанні. Сьогодні ми бачимо потребу в аналізі ситуації, до якого слід залучити фахівців найбільш авторитетних інститутів, наукових і економічних суб'єктів, щоб оцінити проблематику і правильно побудувати план дій на перспективу. Сьогодні кардинально треба змінити підходи до вирішення цих питань, бо коли ми говоримо про додаткові послуги, які поповнять міський бюджет, то згодом переконуємося, що ці надходження не мають ніякого відображення в структурі доходів міського та районних бюджетів. Сьогодні наших громадян хвилює, в першу чергу, не те, як формуються відносини між політичними силами, а те, що відбувається навколо будинку, школи, дитячого садка і транспортної інфраструктури, яка є в місті. Проаналізувавши всю проблематику, ми бачимо, що місто все одно розвивається, як має розвиватися місто. Київ - це столиця держави і він повинен мати всі атрибути державної столиці. Проаналізувавши найцікавіші стратегії і пропозиції, які були у великих містах, запропонували такий підхід: спочатку комплексний аналіз, усвідомлення проблематики, залучення до обговорення проблем, які виникають сьогодні у Києві. В матеріалах, які запропонували до обговорення, дійсно викладено уже детально, в цифрах пропозиції щодо вирішення багатьох проблем столиці. Дякую.
Денис КУДІН (модератор,) Дякуємо, пані Галино. Хочу передати слово керівнику Всеукраїнського центру сприяння підприємницькій діяльності, людині, яка реально працює з підприємствами приватного сектору, знає ситуацію знизу, пану Олександру Данилюку.
Дякую дуже. По-перше. Хотілося б сказати, що це унікальний випадок не лише в історії Києва, але і в історії України, хочеться привітати таку ініціативу, коли дійсно ми бачимо не лише економічний план, але й бажання його доробляти до того, як є можливості втілювати його в життя. Я так розумію, що «Кияни передусім» - це та організація, яка сьогодні пропонує свою програму розвитку міста, а не просто декларує її наявність, бо сьогодні ми спостерігаємо це фактично в кожній політичній силі. А те, що стосується нашої діяльності, стану підприємництва в місті Києві, хочу сказати єдине: ми три роки поспіль були одними з виконавців міської програми по захисту підприємництва, зокрема отримували частковий, дуже незначний насправді, грант на функціонування нашої гарячої лінії по місту Києву щодо надання безкоштовної консультації підприємцям стосовно порушення їхніх прав з боку співробітників державних органів, здебільшого фіскалів і таке інше. І саме в цьому році, коли випадки свавільного втручання почали серйозно відновлюватись порівняно з минулими роками, нам міська влада в продовженні цієї співпраці відмовила. Я хочу сказати, що ми не надто залежні від тих коштів, але це питання пріоритетів. Тобто сьогодні пріоритетом міської влади є, заручившись підтримкою маргінальних частин населення, просто залучивши їх до процесів банального поділу, здійснювати свою політику, дуже далеку від інтересів підприємців та городян. Але мова не про це. Будемо говорити конструктивно і намагатись вносити якісь пропозиції стосовно плану економічного розвитку Києва, який є предметом обговорення. На мою думку, є дуже багато цікавих моментів, пов'язаних, зокрема, із реконструкцією застарілого житлового фонду і взагалі із сферою ЖКХ. Я, як член робочої групи Верховної Ради України по законопроекту «Державно-приватне партнерство», хочу сказати, що, на мою думку, саме механізм державно-приватного партнерства, або публічно-приватного партнерства, як його називають у світі, міг би бути в Києві апробований і використаний для того, щоб показати всій Україні, наскільки це справді ефективно і в мирний час, і особливо, під час рецесії, коли у держави і в муніципалітеті бракує коштів на реалізацію таких програм. Мова йде про те, що сьогодні є можливість залучення на різних умовах коштів приватного сектору для будівництва тих об'єктів, які традиційно в нашій країні будуються коштом держави або муніципалітету. Водночас, ми спостерігаємо в світі зовсім іншу практику. Якщо говорити про Великобританію, там майже 100% соціальної сфери знаходяться в секторі публічно-приватного партнерства. Це коли підприємці на свій страх і ризик будують такі об'єкти, а в подальшому отримують кошти від їх експлуатації. І це не лише дороги, які є найяскравішим прикладом, але й інші об'єкти, абсолютно несподівані для нас, такі як школи або лікарні. Є безліч схем, але ми б дуже хотіли, щоб ось цей механізм був врахований у вашій програмі і ми з задоволенням будемо долучатись до того, щоб розробити такі механізми. Я не впевнений, що можна проробляти це вже зараз, але можливо варто було б зустрітися з представниками приватного сектору, а ми знаємо таких людей, мали з ними спілкування, які справді готові на таких засадах допомагати громаді у вирішенні найбільш нагальних проблем. Це те, що стосується цього блоку. І друге, що хотілося б зауважити, насправді той потенціал, який має Київ, він абсолютно не реалізовується, зокрема науковий потенціал. Тому варто було б врахувати в цьому економічному плані залучення нових високотехнологічних підприємств, причому ми говоримо не лише про промислові, а в першу чергу про ті підприємства, які розробляють інтелектуальний продукт, продукт, з найбільшим відсотком доданої вартості. Ми розуміємо, що створити ідеальні передумови для таких підприємств, особливо тих, що знаходяться поза межами України - це вище і складніше, ніж просто в межах повноважень міста, але водночас ми вважаємо, що місто: а) могло б створити майданчики, щоб потенційний виробник такого продукту розглядав Київ, як стратегічний майданчик і, в першу чергу, цікавий був той університетський потенціал, який сьогодні ми маємо і все ж таки ту школу Академії наук, яку ми ще не повністю втратили. І третє, я міг би виступати лобістом інтересів подібних підприємств перед урядом. Дякую за увагу.
Денис КУДІН (модератор), Дякую Олександру Данилюку. В свою чергу хочу сказати, що ми сьогодні пропонуємо говорити якраз про ті переваги, які є у міста і хотілося б почути розвиток саме цієї думки протягом нашої дискусії. А зараз, колеги, хочу надати слово голові Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації пану Віктору Пилипишину, який сьогодні знайшов час і завітав до нас на круглий стіл. Зверну увагу, що ми запрошували представників усіх політичних сил, усіх керівників районних адміністрацій, але, мабуть, вони думають, що Київ розвивається правильно.
Доброго дня всім. Я хочу вам сказати, що в принципі громадянське суспільство не формується за один день, воно, напевно, формується роками, а можливо десятиліттями, тому що з того списку, що я знаю, що запрошували 50 осіб, дали згоду 20, а прийшло 10. Аля я хотів би подякувати тим, хто знайшов час і все таки прийшов на цю зустріч. Чому? Коли ми говоримо про громадянське суспільство, то, мені здається, що в нас неправильне розуміння, що таке громадянське суспільство. Тому що громадянське суспільство в нас чомусь починається після виборів, коли починають критикувати владу, яка не виконує своїх зобов'язань і обов'язків. Мені здається, що громадянське суспільство, воно не після виборів, бажано, щоб воно починало існувати і працювати до виборів. Я не хочу сьогодні критикувати ситуацію по місту Києву, не хочу критикувати мера, тому що на цю тему дуже багато сказано, але працюючи три роки головою адміністрації, до цього я практично рік працював заступником мера Омельченка, я задався запитанням: ну чому за роки економічного підйому сьогодні місто знаходиться в такому стані, що навіть не можемо виплатити заробітну плату і бере кредитні зобов'язання. І коли ми декларуємо, що сьогодні фінансова криза, то хотів би звернути вашу увагу, що фінансової кризи в шостому, сьомому, восьмому році не було. Це були роки економічного підйому. Місто мало дуже непоганий бюджет - більше п'ятдесяти мільярдів, в той час як за ці попередні три роки було лише тринадцять мільярдів, але нічого збудовано не було. Міст через Дніпро так і не збудований, станції метро не будуються, розв'язки теж. Немає руху вперед і по іншим знаковим моментам. Я думаю, що проблема була закладена ще в 1991 році, коли Україна стала незалежною і місто Київ стало столицею України. Ще тоді треба було змінити пріоритети його розвитку, як столиці незалежної держави. Відповідно і ідеологія і місія самого міста змінились. Але цього не було зроблено. Мені здається, що ще тоді треба було це робити. В той же час, навіть під час виборчої кампанії, коли треба піднімати питання майбутнього міста Києва, воно піднімається тільки, я б сказав, теоретично. Пишуться програми, які декларуються за 2 місяці до виборчої кампанії. Хочеться вам сказати, що я зіткнувся з такою проблемою: ви пам'ятаєте, що рік назад були вибори, то я запросив і голову міста, і інших претендентів на дискусію відносно того, що повинно відбуватись в місті, і на дебати про проблематику і майбутнє міста. Але ні від кого з них не дочекався згоди на дебати. Напевно, це вважалось за непотрібне, або може, навіть не розуміли, що в тих програмах написано. Скоріш за все це друге. Сьогодні, працюючи на цій посаді задаєшся запитанням: ну добре, кияни сьогодні не поважають владу, це підтверджують і дослідження, напевно для цього є підстави. Але виникає питання: що робити? Знаєте, через рік, повинні бути наступні вибори до Київської міської ради, знову за 2 місяці будуть сформовані виборчі програми, політичні сили або кандидати один в одного перепишуть і будуть декларувати ці програми, потім прийдуть до влади і вже наступного дня вони зададуть питання: а що ж треба робити в місті Києві, щоб змінити життя на краще? Ясно. Переконаний, що саме це питання стане нагальним, бо ж їм доведеться робити місто кращим. Адже ділити землю, майно, бюджет вже не буде можливості, оскільки фактично все в місті Києві розділене. І ми вважаємо, незважаючи на те, що ми недоотримали ту кількість людей, науковців, експертів, які повинні були взяти участь у нашому першому засіданні, а, до речі, я зі здивуванням вияснив, що і наукових закладів, і політиків і тих, хто займається питаннями місцевого самоврядування, які є спеціалістами в цій сфері, не так вже й багато. Навіть сьогодні зустрітись і поспілкуватись, провести дискусію, щоб створювати цю програму не так вже й легко, тому що це не може бути продуктом однієї людини. Це повинен працювати дуже серйозний колектив і до цього треба залучити ще й населення. Тому ми сьогодні спробуємо змінити самі підходи до управління містом. В чому це виражається, в чому родзинка цих змін? В тому, що за рік до виборчої кампанії, чи за 2 роки до виборчої компанії, тому що є певні проблеми та прорахунки в законодавстві, ми сьогодні говоримо: а давайте не під час виборчої кампанії, давайте сьогодні спробуємо поспілкуватись про проблеми в місті. Поговоримо про актуалізацію і давайте зробимо так, що коли прийдуть певні політичні сили та кандидати до влади, вже буде певне розуміння між суспільством і політикумом, спеціалістами: а що треба робити з першого дня в місті Києві, чому, в чому проблема. До виборчої кампанії суспільство і виборець в принципі не цікавиться виборчими програмами. І коли команда приходить до влади і стає питання про реалізацію тієї економічної, політичної і управлінської програми, яку вона декларувала, в нас виникає революційна ситуація: верхи не можуть, тому що не володіють навіть своєю програмою, а низи не хочуть, тому що вони цю програму не почули, не сприйняли і відповідно не хочуть реалізовувати. У нас є пропозиція. Ми плануємо, що напевно було б непогано провести десь 20 круглих столів. Незважаючи на те, хто захоче в них взяти участь. Але ми бачимо, що по напрямках, по галузях і по десяти територіях, які є в місті Києві, треба все ж таки пройтись і найбільш активних, найбільш професійно підготовлених людей, провести з ними спілкування. Скільки це буде - сотня людей, тисяча людей, дві тисячі людей, але, напевно, це будуть люди, які дійсно будуть відображати думку суспільства. Це дасть нам можливість спільно підготувати таку програму дій, яка після виборів почне працювати. Тому що на сьогоднішній день, сказати, що ми щось реалізуємо не можна. Як голова району, можу сказати, що з тією командою, яка на сьогодні є в місті Києві реалізувати в принципі нічого не можна. Письмово, усно, через пресу, які б звернення не були, вони залишаються без реагування і немає сенсу з цією командою працювати. В даному випадку я вважаю, що оптимально необхідно, щоб відбулась заміна цієї команди, але вважаю, що на наступних виборах, коли прийде нова влада, потрібно, щоб вже було розуміння в суспільстві і в самих політичних сил в місті Києві. Ми своє певне бачення сьогодні вам надали. Зрозуміло, що воно потребує доробок, що багато буде і доповнень і критичних висловлювань. Але в нас є з вами приблизно рік для того, щоб ми могли спільно цю програму напрацювати і зробити ї дієвою та робочою. Дякую.
Денис КУДІН (модератор), Дякую, Вікторе Петровичу. Тепер після таких перших промов я б запропонував перейти до обговорення і акцентуватися саме на тому, якими мають бути конкретні кроки в короткострокові перспективи і в довгострокові перспективи для того, щоб змінити ситуацію в м. Києві в економічній сфері на краще.
Дякую. Я представляю центр Разумкова, це неурядовий центр економічних, політичних досліджень, тобто ми існуємо не за державні гроші. І не місцевого самоврядування. Це наш принцип. Хочу нагадати: традиційно наш центр випускає раз на рік журнал «Національна безпека і оборона», який присвячуємо місту Києву. Не дивуйтеся. Тема національна безпека і Київ - це поняття дуже-дуже близькі. Останній журнал, який ми хотіли підготувати, він майже був готовий, криза і на нас впливає, він називається «Агломерація. Великий Київ». І дуже імпонує, що сьогодні ми не зациклені на питаннях критики команди Черновецького. Дійсно, взяти владу чи обрати нову владу, це не самоціль, ми бачили декілька разів у нашій історії, в т.ч. держави, що здобувши владу дехто розгублюється і не знає, що далі робити. То мені здається, що це найкращий вихід: планово передбачити що треба нашому київському суспільству на майбутнє. А потім якось ми визначимося і з владою. Врешті-решт демократія існує. Що ж це за суспільство таке міста Києва? По-перше, ми дослідили, що одна третина працюючих в Києві - це не кияни, це люди, які приїжджають з навколишніх міст, з передмістя Києва, вони тут працюють, отримують зарплату, споживають продукти, платять податки і на ніч повертаються в свої райони, містечка, селища, а як вони повертаються, ви можете собі уявити, тому що межі Києва, хоч вони і невизначені, вони рівні і вся цивілізація завершується за межами Києва. Спробуйте проїхати від Києва автомобілем за 60 км. Я не думаю, що вам це сподобається. Отже, що таке «Агломерація. Великий Київ». За досвідом столиць Європи, які від нас недалеко відійшли, ми знаємо, що існує вже не проблема, вже реалізація проблеми, таких міст, як великий Лондон, великий Париж, велика Москва. Ця проблема виникла не так давно, на початку 2002 - 2003 років і вони цю програму реалізували. Для довідки, хочу вам сказати, та спочатку - «Київська агломерація». Що мається на увазі. Київ, його передмістя, тобто ті райони, які дотичні до меж міста Києва і за підрахунками фахівців, в тому числі і центру Разумкова, така агломерація складає близько 5,5 млн., причому 1 млн. 200 000 - це мешканці не Києва. Я вважаю, що на сьогоднішній день кияни - це не тільки, хто мають прописку і мешкають в межах Києва, це люди, які працюють тут, приносять певну користь, створюють національні блага. Отже, київська агломерація могла б мати 5.5 млн. . В мене є перелік, це дуже довго, які райони входять, які міста-супутники. Я думаю, що тут нічого нового немає, от для довідки: Москва 8,8 млн. населення має 123 райони і 10 округів, великий Лондон - 7 млн. мешканців. 33 райони з їхньою традиційністю і консервативністю, Берлін, найближче до нас, 3,4 млн. населення і 95 районів, Київ: в межах міста. За пропискою 2,7 млн. Я сказав, що якщо брати за киян усіх, хто тут працює, то дуже цікаво. Фахівці підрахували населення Києва за кількістю споживання хліба. Так ось і вийшла цифра, близька до 5 млн. У Києві 10 районів і ми пам'ятаємо з вами ті перипетії, які складалися в Києві: 14 районів, чи десять. Чи може 5. Один наш сучасник, ви його всі знаєте, казав, що в Києві потрібно, щоб було 2 райони. Але ми це не будемо обговорювати. Разом з тим, що хотілося сказати. Був час, коли було і 10 районів, і 8. Але це 38-й рік, ми що, туди прагнемо? Разом з тим, поділ Києва на райони - штучний, від нього «попахує» постсоціалізмом, а раніше райони ділили за кількістю населення і за промисловим рівнем. Це абсолютно недоречно в сучасних умовах, коли маємо соціальні громади, які не повинні бути прив'язані до підприємств промисловості. Якщо ви візьмете історичну довідку міста Києва, то в Києві дійсно є 90 районів. Це ті, які історично склалися, історичні урочища - райони міста. Як, скажімо, в мене список всього 94 малих районів. Вони за кількістю населення різні. За соціальним спрямуванням вони різні, але хто сказав, що ми повинні мати райони, в них адміністрацію. Якщо це буде соціальна громада, яка тяжіє до тієї чи іншої інфраструктури, там буде мешкати 10 000 - це теж соціальна громада, це теж місцева громада. Це може бути район і в 200-300 тисяч. Вони теж мають право і в них повинна просто бути більша інфраструктура і більший обслуговуючий апарат. Разом з тим, давно назріло питання приєднати до вирішення проблем великого Києва і райони, які дотичні до міста. Це близько 8 районів Київської області. Ви самі можете подивитися по карті, хоча схема у нас є. Ось що цікаво. Коли ми готували цей журнал, ми надіслали листи з 4-5 питаннями, як вони ставляться до цього головам адміністрацій, головам рад (міських, районних), навколо Києва близько 20 міст-супутників, буквально одиниці відповіли, а з цих одиниць лише один чи два сказали «так». Ми попереджали, ми говоримо, що ніхто не збирається відібрати владу. Ми говоримо про те, що повинна бути велика рада великого Києва. Назвемо це так: Асамблея. Великий Київ, в яку входять представники всіх районів, всіх соціальних груп, які є «правомочні» і ніхто не залежить від кількості населення, яке він представляє. Шляхом абсолютного погодження вони мусять приймати певні рішення і вирішувати проблеми, особливо, що стосуються інфраструктури, соціального розвитку міста. Ще раз повторюю: ніхто не збирається забирати владу. Але досвід життя показує, що межі Києва «де фактум» вже далеко від тих меж, які були визначені в 70-80-х роках. І ті люди прагнуть і вони мають право отримати такі ж соціальні пільги, як і кияни, які мешкають в центрі міста Києва. Коли буде цей журнал я не знаю, але така тематика в нас розвивається, ми весь час працюємо над цією темою, хочу нагадати, що буквально 3-4 місяці тому центр Разумкова підготував свій журнал, він називався «Середній клас». Так ось середній клас - це кияни в більшості своїй. Вони зараз потерпають. Буквально вчора я хотів зробити подарунок своєму старшому сину, він наймає квартиру, як і більшість киян, до речі, ми об'їхали 3 -4 магазини, де продавали раніше дахове покриття і таке інше. Це дуже вузька спеціалізація. Ви знаєте, з 4-х три були закриті. І напис «оренда» говорить сам за себе. Тобто потерпає середній киянин, середній клас. Нарешті, що хочу сказати, що центр Разумкова завжди відкритий і готовий працювати по всіх напрямках, я сьогодні зосередився тільки на проблемі «Мегаполіс. Великий Київ». Ми готові надати шпальти свого журналу фахівцям, ми готові вислухати всі думки і ми безумовно будемо висловлювати свою думку, якщо будуть збиратися круглі столи. Я дякую за запрошення. Спасибі.
Володимир ЖМУЦЬКИЙ,
Денис КУДІН (модератор), Ми заговорили про американський досвід, а сьогодні в нашій дискусії бере участь Ріно Доменіко. Це президент та директор центру «Sterling Business School» і людина, яка тут, в Києві, очолює демократичну партію США. Прошу, Вам слово і думаю, що пан Доменіко буде говорити з перекладом.
Дякую, Денисе. По-перше, я хочу подякувати всім, що запросили мене на цю зустріч. Очевидно, що я не корінний киянин, але я працюю тут з 1989 року і маючи досвід, ми почали співпрацю з Києвом через організацію груп обміну студентами. Ми продовжували ці програми обміну до останнього дня і з за ці 20 років я полюбив Київ як своє рідне місто, яке поруч із Філадельфією. Як вже казав Денис, в мене також є досвід роботи в уряді і я брав участь в американській політиці з 12-річного віку. І сьогодні я лідер демократичної партії США в Україні. Що зацікавило мене в цьому круглому столі, так це можливість сісти з такими ж людьми як і я та обговорити перспективи майбутнього. Я не вважаю, що буде корисним ще раз наголосити на тих проблемах, які й так усім відомі. Але 2 роки тому, коли ми заснували бізнес-школу і мали успішний початок тут. І зараз ми, як і багато хто із присутніх, у скрутній ситуації. Я скажу свою думку, як стороннього глядача, що має змогу бачити проблему зсередини. Ми почали розглядати кризу як можливості. І я вважаю, що тут є речі, які ми справді можемо зробити, що допоможе досягти мети цього круглого столу, а також інші проблеми, які висловлюють промовці. Думаю, що місто має мати на увазі можливості для інвестицій, незважаючи на те, яка зараз економічна ситуація. Тому що є речі, які мають бути покращені до того стану, який буде людям подобатись. Я був дуже вражений Шевченківським районом, де активно розгорнулася програма озеленення і якщо говорити про планування - як найважливіший елемент будь-якого муніципального розвитку. Те, що я бачив - розвиток практично хаотичний: парки руйнуються. Будинки будуються там, де вони не мають будуватися, незважаючи на думку мешканців певного району. Концепція збереження міста зеленим дуже важлива для людей, які живуть тут. Також я хочу зауважити, що необхідно не зневажати таке питання, як інвестування у школи. Найлегше - сказати, що під час кризи ми не маємо часу думати про це. Ми повинні думати про більш важливі економічні питання. Але ж якщо ви не використаєте кризу як можливість інвестування в щось важливе, як наприклад, в освіту, то ви просто запрошуєте кризи повторюватись і повторюватись. Щоб не використовувати багато часу, ще є дві галузі, які повинні розглядатися дуже близько: транспортна проблема. Правила руху та система, яка забезпечує транспортні розв'язки. Я бачу певний прогрес в цьому напрямку, але він надто повільний. Якщо так буде продовжуватися, в такому темпі, то навіть в кінці життя ми не побачимо досягнення кінцевої мети. Інша галузь, про яку я дуже швидко хотів би сказати, це можливість інвестування в зелені технології для сортування сміття. В світі є багато новітніх технологій. У західній Європі, в США ми використовуємо сміття як енергетичний ресурс, що отримуємо при переробці сміття. Це дасть можливість згенерувати певний фінансовий потік. Ще одна проблема - це 2012 рік і ми повинні бути готові, без варіантів. І як директору бізнес школи. Це саме той напрямок, в якому мені цікаво співпрацювати. Хочу закінчити тим, про що вже починав говорити Денис. Про Майкла Блумберга, мера Нью- Йорка. Одна з перших речей, яку Блумберг зробив, щойно ставши мером, в додаток до того, що він реорганізував структуру міста, він зайшов в бюрократичний центр міста і організував свій офіс якраз посеред інших величезних офісів. Облаштував його так: зруйнував усі стіни, щоб кожен міг бачити що він робить, як працює і щоб він міг бачити, що робить решта працівників, оскільки немає сумніву, що ми можемо робити набагато більше через наші соціальні служби, чим через наші бюрократичні системи. Це такі от дві копійки від хлопця з Нью-Джерсі. Дякую.
Дякую, пане Ріно. Ну зрозуміло, Нью Джерсі - це якраз така прилегла територія, яка знаходиться не в рамках міста Нью- Йорк, а поряд. Насправді пан Ріно зараз у своїй промові підняв кілька важливих питань: це питання озеленення територій, і питання альтернативних, не податкових надходжень до місцевих бюджетів. Наприклад, через міські програми переробки сміття і питання врегулювання транспортних потоків. Я хотів би зробити маленький коментар, знову ж таки повертаючись до ініціатив мера міста Нью Йорк. Насправді три теми, завдяки яким вони відновили економічне зростання міста після 11 вересня це, по-перше, розвиток туризму, по-друге, інвестування в біотехнології і створення спеціального місцевого агентства біотехнологій і третє - це розвиток мережі кінофабрик. Фактично вони відновили відеозйомки і фільмування у місті. Тому, думаю, слушно було б використовувати місцевий досвід. Дякую, пане Ріно, що ви з нами поділилися цими ініціативами. Ну й оскільки ми зараз говоримо про муніципальний розвиток, то я б хотів якраз зараз надати слово Олександру Мусіюку, директору Центру місцевої демократії імені Пилипа Орлика, автора нашої першої української конституції.
Дякую, шановне товариство. Ситуація, яка склалася в місті Києві, справді катастрофічна. Вона безпрецедентна, про це багато говорять. Важко щось додати, єдине, що - невірно говорити, що в команди, яка зараз при владі, немає плану і немає стратегії. В них є свій план і своя стратегія, яка полягає в тому, щоб переділити весь бізнес, ринки, оволодіти всіма фінансовими потоками і максимальну частку міського бюджету спрямувати на власні фірми та інтереси. Тому власне ця команда і ця влада суттєво мультиплікує економічну кризу, яка є в державі об'єктивно і фактично веде місто в ситуацію, яка після зміни цієї влади буде мати важкі виходи з цієї ситуації, створивши безпрецедентну кількість пільговиків. З цим місто не зможе жити, бо жоден бюджет не витримає такої кількості пільговиків, яку створив Леонід Михайлович зараз. Тому доведеться якісь непопулярні рішення ухвалювати новому меру, в новій раді і відміняти всі ці пільги. Що ще. Ментальність цієї влади, вона абсолютно кримінальна, безперечно. І спроба створювати комунальні підприємства, спроба подавити все, що є живе, всі прибуткові види бізнесу взяти під контроль через адміністративні ресурси, так звані комунальні підприємства. Відомо, що будь-які такого типу підприємства працюють в Україні на приватні інтереси. Тому звичайно, зміна влади є проблема номер один, і звичайно, велика доля відповідальності в тому, що в Києві основна частка є в київської громади, яка дійсно попри те, що змогло бути в авангарді помаранчевої революції, потім показала, що вона не може побороти цей популізм, зорганізуватися в такий спосіб, щоб все таки обрати іншого мера. Але я звичайно сприяв тому, щоб саме така влада є в Києві, виборчий закон і, на жаль, наша центральна влада. І тут є велика частка відповідальності і президента, і уряду, головних політичних гравців, які, як кажуть, гралися з Леонідом Михайловичем, як використати його на свою користь, але догралися. Нарешті. Значна частина проблем, які має наша держава - Україна, сьогодні вони також пов'язані з цією владою, тому що всі рейтинги, які нам присвоюють, негативні, в першу чергу, і по бізнес-клімату, вони значною мірою пов'язані саме з діяльністю влади, яка створює нестерпні умови для бізнесу, надзвичайно дороге входження в бізнес і всі ці нескінченні побори, і ця правова ситуація, яка існує в Києві, вона опускає Україну як державу, погіршує наші кредитні рейтинги. Тому якби я мав можливості діяти, я думаю, що абсолютно політично і юридично можна виправдати б дії президента, якби просто Леоніда Михайловича відсторонити від влади і ситуація вже була б значно краща, навіть в результаті простого відсторонення його від виконання обов'язків. Що ж потрібно робити. На мою думку, в Києві треба створити стратегію розвитку цього чудового міста. В нас сьогодні відбувається підміна понять, під стратегією чомусь розуміють генеральний план розвитку міста. Генеральний план розвитку міста це є надзвичайно важливий документ, продукт. Але це не є ще стратегія. Він є елементом стратегії. Для того, щоб створити стратегію, треба створити процедуру створення цієї стратегії, тому що стратегія не створюється в рамках адміністрації, її не може створити якась комісія в міській раді, її не може створити найкращий інститут. Її може створити тільки громада міста. Очолити, звичайно, має мер та міська рада створення цієї стратегії, але це дуже серйозний процес. В Україні є прецеденти, правда вони стосуються невеликих міст. У нас окремі міста, такі як Кам'янець-Подільський, Комсомольськ - вони створювали, але це не може йти в порівняння з тим, що потрібно створити в Києві. Це має бути дійсно бачення розвитку міста років на 50, як мінімум. Не на 5 років, 5 років - це не стратегія. Це просто план дій на найближчу перспективу. Тому треба дійсно створити стратегію, яка буде включати в себе і інфраструктуру, політику будівництва, політику розвитку міської громади, яка буде в себе включати не просто тільки розвиток Києва в тих кордонах, в яких він є, а звичайно, і київської агломерації, тому що Київ на сьогодні є вже дійсно агломерацією, як вже говорив шановний експерт. Дуже значна частина людей, які фактично є киянами, але вони щодня їдуть і ночують не в Києві. Це дуже серйозна проблема. Вони фактично є членами двох громад: громади своїх містечок, сіл і київської. Це все треба врахувати. Але що в самому Києві треба зробити в першу чергу. Крім того, що в першу чергу треба почати створювати цю стратегію, треба на суттєво вищий сучасний рівень підняти публічні послуги. Адже одна із головних задач міської влади - це надання якісних, сучасних, публічних послуг. Це і медичні послуги і послуги комунальні, і всі інші. В Києві системи немає ніякої, абсолютно. Елементарну довідку, щоб отримати в БТІ, треба три-чотири рази стояти в черзі. Це знущання. Це треба зазнати приниження дрібних чиновників різного рівня для того, щоб вирішити елементарне питання, яке стосується просто життєдіяльності людини. Тому в Києві це треба змінювати. І як це робити, де взяти досвід, в кого повчитися. Я думаю, що є багато прецедентів, наприклад, місто Таллін, Естонія. Де люди взагалі не знають, що таке довідка. Де запроваджена система електронного врядування, там це зроблено в рамках держави. Київ міг би стати лідером в цьому плані, оскільки тут майже 60% мешканців користуються Інтернетом, вже є дуже добре розвинута інфраструктура для таких технологій. Чому в Києві б не почати запроваджувати системи електронного врядування, які мінімізують контакти людей з чиновниками тому що, як кажуть, чим більше людина безпосередню контактує з чиновником, тим вище рівень корупції. Це загально відомо. Тому цей інтерфейс повинен бути кращим - менше контактів з чиновником. Всі проблеми повинні вирішуватись користуючись Інтернетом, якимось новими технологіями. Не потрібно ходити по кабінетам. Вже пора у Києві здійснити медичну реформу, дати людям можливість отримувати якісне медичне обслуговування. Чому не почати її з медичного страхування? Чому не почати її в Києві запроваджувати? Я розумію, що немає законів, але ж можна вирішувати проблеми й на міському рівні. Хоча я розумію у нас і Верховна Рада також не дуже добре працює і це не предмет сьогоднішньої розмови, що вона не здійснює фундаментальні реформи, а тільки ухвалює зміни до змін до законів. Сотні косметичних змін до законів і немає жодного закону за останній час, який би ухвалював і змінював інвестиційне середовище, в якому ми живемо. І це звичайно є проблема загальна. Щодо кількості районів - я категорично проти і раджу зараз думати про те, що зараз у Києві потрібно говорити й змінювати територіально-адміністративний устрій. Чи збільшувати, чи зменшувати кількість районів. Це «мишача маячня», яка нікому не потрібна, яка забере час, ресурси і нічого не змінить. Є багато актуальніших проблем, про частину з них я вже сьогодні говорив. Тому що, яка кажуть є бюрократія і корупція і якщо буде більше чиновників чи керівників районів чи менше, від того нічого не змініться. В Києві потрібне фахове управління міським бюджетом. Потрібен бюджет, але я думаю, що ті люди, які складають бюджет Києва, вони його складають таким чином, щоб можна було якомога більше вкрасти. І бюджет як інструмент розвитку їх взагалі не цікавить, абсолютно. Тому в Києві дійсно потрібен нормальний бюджет з плануванням на кілька років уперед. І як я вже говорив, ці пільги, це абсолютне зло, абсолютне лихо. Я вже мабуть регламент вичерпав? Тобто! Потрібна в Києві дійсно команда, причому команда в широкому сенсі. Звичайно, потрібен сучасний мер, нормальні депутати, яких можна обрати не за тим законом, який є. Я категорично проти виборчого закону по партійних списках. Абсолютно шкідливий закон, який себе показав. Він взагалі безпрецедентний. Його немає в жодній країні Європи, щоб були закриті списки. Причому, як кажуть, коли були вибори тонально, по всій державі, це був повний жах. ДК. Дякую, пане Олександре! Насправді я думаю, що питання виборчого законодавства - це тема інших круглих столів. Ми все ж таки говоримо про економічний план для Києва. Скажіть нам, Ви підтримуєте ідею, яку ми виклали в наших аналітичних матеріалах щодо реалізації плану флагманських проектів? Тобто інфраструктурні проекти: розвиток мостів, доріг, будівництво великої окружної дороги, легке метро, паркінги, створення передумов для реалізації проектів модернізації житлового фонду. Тобто будівництво заводу з переробки будівельного сміття, закупівля спеціалізованого будівельного обладнання, повне реформування житлово-комунальної сфери, житлово-комунального господарства, програми енергозбереження, розвиток туризму. Як кажуть - це нагальні проекти. Вони всі потрібні і звичайно потрібні якісь пріоритети. Не можна робити все. Потрібно якісь акценти розставити. Безперечно, ці проблеми, які Ви назвали, вони мають перевагу, можливо над іншими питаннями. Але щоб всі ці проекти можна було реалізувати, повинна бути сучасна система менеджменту міста та сучасна система надання публічних послуг, якої, на жаль, зараз в Києві немає. Я думаю, що міг би бути ще один такий флагманський проект. Дякую.
Денис КУДІН (модератор), Дякую. Оскільки ми заговорили про використання міжнародного досвіду і про формування стратегії на майбутнє я б хотів надати слово пану Ігорю Шевлякову - директору Міжнародного центу перспективних досліджень.
Дякую, пане ведучий! Доброго дня, шановні пане і панове. Дійсно, якщо сфокусуватися на питанні економічної політики у місті, то підхід, який запропоновано - підхід пілотних проектів, флагманських проектів він цілком поширений і цілком може мати місце. Велике питання виникає взагалі у тому, що пріоритети тут запропоновані, але, на мою думку, варто їх обговорювати, обговорювати їх зміст, що саме ми хочемо робити в житлово-комунальній сфері, в сфері житлового фонду і який зміст тут пропонують. Це той зміст, який відповідає баченню місії міста, адже насправді заходи є і повинні бути інструментами реалізації бачення якоїсь місії. Стосовно місії, в цьому документі запропоновано фактично те, що є зараз. Київ-столиця. Київ-центр фінансовий, економічний, науковий і та ін. Це абсолютно, на мою думку, місія розмита. Вона фактично консервує те бачення, яке є зараз, просто еволюційно склалося, і якщо говорити про майбутнє, то в майбутньому Київ має конкурувати. Питання з ким? Конкурувати всередині країни? Я вважаю, що конкуренції з Києвом немає. Конкурувати з іншими європейськими містами? Ось тоді вже питання, в чому Київ має конкурувати? Де є сильні сторони у нашого міста? І якщо визначатися саме с цим, де і в яких напрямках та сферах Київ буде конкурувати, то тоді вже можна задавати напрямок розвитку міста. Адже говорити просто про екстенсивний розвиток, або удосконалення того, що є. Це також підхід можливий, але ж тоді ми можемо через десять чи двадцять років опинитися в тій самій ситуації, яку ми зараз маємо. Це ті питання, які, на мою думку, треба обговорювати з тим, щоб переходити вже безпосередньо до змісту заходів. Абсолютно погоджуюсь із попередніми промовцями, що для того, щоб створювати стратегію, потрібно спочатку створити механізми її створення. Адже проблема не тільки Києва, а й проблема муніципального управління в Україні насправді полягає в тому, що після переходу з планової централізованої економіки у нас не було створено ні інтелектуальне, ні управлінсько-адміністративне забезпечення управління містами в умовах вільного суспільства і ринкової економіки. Фактично ті механізми, які у нас продовжуються в управлінні містом - залишки планової економіки і фактично це залишки тоталітарного суспільства: та сама закритість і непрозорість, те саме кулуарне ухвалення рішень, але зараз воно має не ідеологічне забарвлення, яке було за часів Радянського Союзу, зараз ці всі специфічні механізми фактично поставлені на службу приватним інтересам людей, які перебувають у владі. І якщо вже ми хочемо щось міняти, то необхідно взагалі міняти розуміння того, яка роль міської влади в місті, що вона може робити і що ні, і саме з цього слід починати. Деякі питання справді можна дуже серйозно і довго обговорювати: створення нових районів, переділ міста. Але перед тим, як проводити будь-який захід, варто поставити питання «навіщо? І чи є якісь проблеми, які можуть бути вирішені за рахунок зміни устрою в місті». Кожна пропозиція, яка тут міститься, не суто економічного розвитку, а саме пропозиція в плані механізмів і структур, технологій міського управління. Саме тут потрібно все дуже серйозно обґрунтовувати. Без змін технологій, підходів до управління містом, до вироблення міської політики, до її реалізації, до її моніторингу, контролю, оцінки, неможливо розраховувати на новий ефект, нову якість у плані результативності. Є напрацьований досвід, навіть в Україні в рамках реалізації невеличких проектів, які найчастіше фінансувалися іноземними донорами чи міжнародними структурами, - досить велика кількість проектів у сфері міського управління, надання міських послуг. Вони мають локальні, але цілком конкретні результати. Цей досвід варто вивчати і Києву і його для Києва залучати. Це і принцип «єдиного вікна», і принцип рада будинку - це рада мікрорайону, які конкретно займаються тим, що вони роблять. Якщо нам говорить рада Черновецького, що буде побудовано 300 чи 400 дитячих майданчиків, то мені це цікаво. Але якщо запланували побудувати в моєму будинку дитячий майданчик і я буду знати, що там будуть гратися мої внуки, то я сам вийду і буду захищати і якщо треба, то допоможу і сам буду працювати. Ось в чому зміст створення більш дрібних громад міста Києва. Все ж таки, мені здається, що механізми це дуже добре, але, перш за все, треба почути киян, почути, що вони хочуть через соціальні дослідження, вони є в Центрі Разумкова, через громадські обговорення і разом з тим, я хочу сказати, подивіться уважно Хартію європейських міст - нема чого вигадувати. Оптимально все пораховано, все зроблено, вона працює, є досвід. Треба брати в ній участь. Але, знову ж таки, хочу застерегти. Немає панацеї від усіх дій. Місто Київ підписало міжнародну хартію - документ про збереження історичних ландшафтів. Не мені Вам казати, що з цього виходить, як її дотримуватися. Якщо говорити про механізми, то краще брати загальноєвропейські, куди ми прагнемо. Якщо говорити про механізми і підписання цієї хартії, то треба думати вже як ми її будемо виконувати.
Денис КУДІН (модератор), Дякую, пане Володимире! Ми підійшли до підсумкової частини нашої дискусії. Будь ласка, Ольга Ткаченко, керівник сектора опрацювання та супроводження законодавчих актів Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України.
Щойно мала можливість ознайомитись з матеріалами і з планом. Хотіла б сказати, що справді місто Київ потребує плану розвитку. І його у нас на сьогодні немає. Зараз у Верховній Раді готується законопроект про місто Київ. Якщо буде час, я трішки розкажу про нього. Але він скоро з'явиться на сайті в остаточному варіанті. Також, наскільки я знаю, над новим законопроектом працює Секретаріат Президента. Я б хотіла наголосити, що місто Київ, перш за все, повинен виконувати столичні функції, про записано в нашій Конституції. Ми не можемо дивитися на Київ, як на інше місто нашої держави, бо Київ насамперед є обличчям нашої країни. Тут знаходяться усі офіційні представництва закордонних держав. Перш за все, в Києві потрібно формувати громади, локальні громади. Київська громада вона є, але вона дуже велика, зорганізувати її на щось фактично неможливо. Правильно казав пан Володимир, що він не поїде на Виноградар посадити дерево. Хіба що там живе його родич і він хоче йому зробити приємне перед його будинком. В Києві ми маємо звернути увагу на УСББ. Громадяни Києва в дечому інакші, бо громадяни Києва вільніші в висловлюванні своєї думки і відстоюванні позиції. У малому місті, де 60 тисяч населення, люди не так організовані, як у Києві. В Києві ми бачимо масові акції, і той самий Майдан можемо нагадати. Через те влада повинна шанобливо ставитися до киян і, звичайно, кияни мають віддячити. Стосовно, Вашого плану, єдине, що я хотіла запитати - флагманські проекти. Дуже амбітні цілі, наприклад, аеропорт Бориспіль, кільцева дорога і т.д.
Я відповім. До речі, тут піднімалося питання не тільки нами, а й колегами, про позиціювання Києва просто як агломерацію «великий Київ». Ми виходимо з позиції, що Київ це не просто територія офіційних меж міста. На сьогоднішні день, якщо подивитись в радіусі 25-30 км, це люди, які реально живуть в місті Києві. Чому? Тому що вони тільки сплять за межами. Навіть у школи ходять київські. Сьогодні, якщо вирішувати питання Києва, не враховуючи цю ситуацію, і аеропорту, і великої окружної дороги, тієї, яка діє, і яка буде в перспективі будуватись. Не вирішуючи питання міст-супутників, ми не вирішимо проблему в цілому. Це буде часткове вирішення питання. Відносно законопроекту. До речі, хочу сказати, як людина, яка рік назад здала депутатський мандат, мені цікаво спостерігати сьогодні як ті люди, які лобіювали Закон про столицю України - Київ, керували цим Законом, а сьогодні лобіюють іншу редакцію цього Закону - який це був поганий Закон. Я не розумію, коли ж він став поганим. Якщо ми сьогодні будемо переробляти Закон тільки тому, що нам не подобається Черновецький, то, мені здається, що закон повинен створюватись під майбутні цілі і розвиток міста Києва. І законодавча база повинна формуватись з ідеології міста Києва, а не виходячи з того, яка особа сьогодні керує містом. Тому що в нас є Президент, є Верховна Рада, в якій більшість з депутатів критична на висловлювання до Черновецького, і критикують його. Є сьогодні і Генеральна прокуратура. Але всі декларують. Я особисто звертався до Президента, навіть, організував нараду у Президента. Напевно, такого не було ще за всю історію цієї країни, щоб голова районної адміністрації організував нараду у Президента. Була зустріч голів районних рад у голови Верховної Ради, звертались до Генерального прокурора. Всі нам обіцяють, б'ють себе в груди. Але після всіх цих зустрічей приймається бюджет міста Києва, в якому, практично, знищується декілька районів, навіть на заробітну плату не видаються гроші у повному обсязі. Забираються всі повноваження по встановленню кіосків, переплануванню квартир. Мені цікаво, як вони 10 тисяч квартир будуть приймати на вулиці Хрещатик, в Головному управлінні архітектури. Як ці люди братимуть там довідки. Десять тисяч чоловік потрібно оформити. Я уявляю, які там будуть черги.
Денис КУДІН (модератор), Дякую, пане Вікторе. Насправді, у нас вже майже добігає до кінця регламент нашого засідання. Ще б хотілося, максимум по одній хвилині, почути всіх наших учасників з підсумковими речами.
Ольга ТКАЧЕНКО, Я б хотіла відповісти Віктору Петровичу. По-перше, наш Фонд підтримує цей законопроект, тому що там саме прописано, що депутати Київської міської ради мають обиратися за відкритими списками і те, що стосується також розподілу повноважень. Я також наголошую, що Київ є столицею і ми маємо з цього виходити. І, повірте, що ми ніколи не звертали уваги на те, яка особа. Дякую!
Я прошу пробачення, я повинен відповісти. Я почав свій сьогоднішній виступ з того, що сьогодні причиною проблем, які існують в місті Києві є процедура прийняття рішень. Мені що цікаво, зібрались народні депутати, які в принципі, до Києва мають відношення постільки, поскільки розуміють проблеми Києва і знають, крім вулиці Хрещатик, вулицю Грушевського і пишуть закони. Вони не зустрілись з головами районів, я не кажу про людей. Людей поставлять перед фактом. Вони не зустрілись з головами районів, вони не зустрілись з бізнесом, вони не зустрілись з представниками культурної еліти, вони ні з ким не зустрілись. Вони собі на Грушевського написали закон, і вважають, що цей закон самий класний. Ми сьогодні, коли кажемо про план розвитку міста Києва і кажемо, що ми хочемо прийти у владу, ми сьогодні починаємо збирати людей, щоб зрозуміти, а що саме Києву потрібно. Не Пилипишину і його команді, які думають, що таким Київ повинен бути, а ми хочемо максимально врахувати думки, щоб було прийнято правильне рішення. Сьогодні п'ять депутатів Верховної Ради, чи 3, накалякали Закон, не поспілкувались ні з ким і кажуть, що вони дуже класний закон написали.
Денис КУДІН (модератор), Дякую, пане Вікторе! Будь-ласка, пане Ріно Доменіко, буквально одна хвилина.
Дякую, я спробую дуже швидко. Як сказали переді мною Віктор і Володимир, ми не можемо говорити про розвиток Києва, не беручи до уваги навколишні міста. Найкращі, найпередовіші практики повинні, насправді, бути вивчені. Немає потреби створювати велосипед. Якщо говорити про розвиток, безумовно, це повинен бути довгостроковий план. Наприклад, у місті Філадельфія і сьогодні працюють по тому плану, який був створений у 1948 році. Однак це вимагає наявності дуже сильної юридичної та адміністративної системи, яка буде змушувати людей прямувати у відповідності до цього плану. Якщо ви не можете примусити слідувати цьому плану, то немає потреби його створювати.
Денис КУДІН (модератор), Дякую, пане Доменіко! Будь-ласка, Анна Чухай, провідний дослідник Інститут економічних досліджень та політичних консультацій.
Я спробую коротко висловити свою думку і трохи підвести підсумок сказаному тут. Вже було згадано багато проблем і місцевого, і загальнодержавного рівня. І, звичайно, на рівні міста Києва не можна вирішити всі загальнодержавні проблеми. Я маю на увазі, ми не зможемо змінити бюджетний кодекс, систему формування місцевих бюджетів, ми не змінимо виборче законодавство. Це ясно. Але навіть в таких обмеженнях є простір для дій. Наприклад, в рамках реформування державної програми житлово-комунального господарства саме рішення щодо того, що робити з підприємствами ЖКГ приймаються на рівні місцевих громад. Місто не забороняє приймати рішення, що робити з підприємствами - чи віддати в оренду, чи використовувати всі ці інструменти публічно-приватного партнерства. Але чомусь в Україні, на жаль, або на щастя, спостерігається така ситуація, всі ці економічні реформи, коли змінюються відносини між суб'єктами економічної діяльності, відбуваються в бідних містах і регіонах скоріше і швидше, ніж в багатих. Тому Київ попав у пастку заможності. Є гроші, часто надаються кошти на ремонт труб, доріг. В бідних містах є потреба щось вигадувати, десь брати кошти, а саме змінювати ситуацію, цим самим змінюючи відносини між суб'єктами. І коли грошей стало менше, звичайно, ці проблеми в Києві стали очевидніші. Тому виходом з цього є стратегічне планування. Все таки потрібно зробити стратегічний план. Я не дуже зрозуміла апеляцію до громадянського суспільства, тому що, на мою думку, стратегічне планування повинна робити влада, це завдання влади, має робити керівництво міста. Інтереси та думку громади потрібно враховувати на якомусь певному етапі, мають проводитись обговоренні, які будуть прийняті до уваги, але стратегічне планування мають робити все-таки професіонали, щоб це було доречно і ефективно.
Київ ще має шанс уникнути багатьох проблем, які є сьогодні в великих мегаполісах світу. У нас, як кажуть, ці проблеми ще в зародку. Транспортні проблеми, які є в Парижі, наприклад, чи величезна маса бідних людей, як це є в Мехіко чи інших мегаполісах. Тому дійсно потрібна стратегія, яка задасть правильний вектор розвитку. Модерувати повинна влада, але створювати - вся громада. Не можна кулуарно створити нормальну стратегію. А щодо законодавства, я думаю, ми дійсно можемо зробити рух в інший бік: відібрати у мера законодавчу владу, зробити слабкого мера, ми вже це все проходили, це на користь не піде. Буде війна мера з адміністрацією, потім з призначеним адміністратором. В Україні дійсно потрібно провести серйозну глибоку реформу місцевого самоврядування, адміністративно-територіальну реформу і в межах цієї реформи створити київський агломерат.
Насправді створювати і план, і стратегічний план чи інший програмний документ дійсно повинна влада або та група чи сила, яка хоче нею стати. Обговорювати його потрібно не лише з громадянським суспільством. Потрібно визначити всі зацікавлені сторони в місті. Це і бізнес, і центральна влада, інші групи, які потрібно визначити і з якими слід працювати по кожному розділу будь-якої програми чи плану. І реагуючи на ту репліку, що нам не треба вигадувати велосипед, мені здається, що ситуація в Києві, особливо внаслідок дій міської влади, досить специфічна. І одразу перейти на спеціалізовані механізми, які діють в Європі, в інших успішних містах, успішних столицях, нам не вдасться. Нам потрібно, все ж таки, думати про перехідний період.
Я б хотіла подякувати. Якщо ви звернетесь до нашого електронного сайту, там викладені основні напрямки і пріоритети, які пропонуються, то все-таки пропонується небагато речей. Місто - це культурна й історична столиця, тому туристичний бізнес має бути пріоритетним. Так само малий і середній бізнес. Потрібно звернути увагу на ці речі. Якщо взяти на сьогодні статистику, то статистика покаже, що в нас найбільше малих та середніх підприємств на 10 тисяч громадян, навіть більше, ніж у Франції, в Естонії і в Латвії. Але з них 40% збиткові, а 30% не працює і ніколи не працювало. Тобто реально зареєстрованих, які працюють, всього 30%. Тому потрібно міняти інструментальні підходи. Потрібно дійсно всім спільно працювати по групам, по напрямках. Буде запропоновано, крім флагманських проектів, 200 найбільших платників податків міста Києва, з якими мати конкретну програму з конкретним підприємством. І тоді ми матимемо широке обговорення і врахуємо всі позиції і бізнесу, і комунального сектору, і приватного сектору, і, відповідно, державного управління. Дякую всім за увагу!
Я хотів би сказати одне. Обговорення почалося, але воно сьогодні не закінчилось. Це тільки початок. Ми будемо обговорювати це на території і ми будемо обговорювати майбутній план розвитку міста Києва з усіма зацікавленими групами: і бізнес, і медицина, і охорона здоров'я, транспорт і т.д. Тому якщо у когось є зацікавленість ми будемо раді Вас бачити і готові співпрацювати разом з вами.
Денис КУДІН (модератор), Отже, шановні пане та панове, дозвольте підсумувати нашу сьогоднішню дискусію. Сьогодні під час круглого столу основні ідеї, які лунали, були щодо стратегії розвитку і розробки не просто термінового і короткострокового плану дій, а цілої стратегії, яка б регулювала розвиток нашого міста на наступні 10-15-20 років. Далі ми говорили про те, що потрібно брати не просто Київ в його територіальних межах, а й прилеглі території, брати київську агломерацію і розглядати ці питання в комплексі. Далі говорили про децентралізацію влади і про передання більшої частини повноважень до місцевих територіальних громад з метою забезпечення їх активнішої участі в управлінні містом. Нарешті з'ясували, що кінцевою метою державного управління є покращення якості життя кожного мешканця, який живе на цій території. І коли ми говоримо про ті чи інші економічні ініціативи, не варто забувати, що саме цього якісного високого рівня життя ми намагаємося досягти. Була ідея про те, що Київ повинен бути сильним конкурентом для інших європейських міст, для того, щоб не тільки бути столицею і найбільшим мегаполісом України, а й мати конкурентоздатність в порівнянні з іншими великими розвиненими містами, зокрема Європи. Говорили сьогодні про те, що Києву потрібна нова технологія надання публічних послуг і, конкретно, електронне врядування, яке б дозволило зменшити кількість контактів мешканців з владою, оскільки це суттєво знижує можливості для зловживань. Домовились сьогодні, що будемо максимально пропонувати місту використовувати можливості, які надає криза, для залучення прямих іноземних інвестицій. Для того, щоб міська влада не пропонувала ініціативи для перетягування грошей від кишень киян до бюджету, а шляхом залучення коштів із-зовні допомагала розвивати економіку цього міста. І нарешті, хочу, підсумовуючи, запропонувати взяти ідею, яку висловлював Віктор Петрович, про регулярне проведення таких круглих столів за тематичними напрямками, а також на рівні районів. Сьогодні у нас фактично один з небагатьох прикладів, коли ми говоримо окремо про економічний розвиток Києва. Ми будемо говорити про економічний розвиток Шевченківського, Дніпровського, Голосіївського, Дарницького району, і будемо говорити про якість управління на цих територіях. Тому пропоную на базі сьогоднішнього круглого столу створити робочу групу, яка б і надалі опікувалася питаннями економічного розвитку міста Києва. Дякую всім учасникам, дякую журналістам, які завітали. І - до наступних зустрічей.  |
|
Денис КУДІН (модератор)
Галина ПАХАЧУК,
Олександр ДАНИЛЮК,
Віктор ПИЛИПИШИН,
Володимир ЖМУЦЬКИЙ,
Ріно ДОМЕНІКО,
Олександр МОСІЮК,
ІГОР ШАВЛЯКОВ,
Ольга ТКАЧЕНКО,
Анна ЧУХАЙ, |
 |
|