Аналітика

Відпочивати чи голосувати?

Новий виборчий закон може спровокувати дуже низьку явку.

Національні політики нарешті визначились з датою місцевих виборів. Вони відбудуться 31 жовтня. Але змінилась не тільки дата, але й правила гри на майбутніх перегонах. Новий виборчий закон то тут то там розставляє пастки для виборців. Експерти майже одноголосно стверджують – це зроблено умисно, аби закрити дорогу в місцеві ради новим політичним силам і посіяти зерна зневіри та апатії в серцях виборців. Мовляв, голосуй не голосуй .... Але це якраз і є головна причина для того, щоб на Хелоуін замість традиційного маскараду прийти на виборчу дільницю. Ваша „галочка” в бюлетені буде найкращим доказом, що, попри всі перепони, ми здатні обрати чесну та професійну владу.

(Другий варіант)

Національні політики нарешті визначились з датою місцевих виборів. Вони відбудуться 31 жовтня. Традиційно під нові вибори вирішили поміняти й правила гри. Випробувавши майже всі виборчі системи тепер вирішили спробувати змішану. Але в процесі творчості законодавців ця добра ідея набула багато несимпатичних рис. На виборців і кандидатів чекає маса неприємних сюрпризів. Експерти стверджують – це зроблено умисно, аби закрити дорогу в місцеві ради новим політичним силам і посіяти зерна зневіри та апатії в серцях виборців. Мовляв, голосуй не голосуй ....Проте киянам все ж варто задуматись як провести хелоуін. Прийти на дільницю чи поїхати відпочити, влаштувати з приводу свята маскарад. В другому випадку приємні враження на день і неприємні враження на наступні чотири роки гарантовані. Якщо кияни знову не прийдуть на вибори на них може чекати вічний хелоуін.

Нові правила

Зміни до Закону „Про вибори депутатів місцевих рад” по-новому переорали вже не раз зоране електоральне поле. Але нові декорації під вибори виявились якимись депресивними. Коментарі експертів та публікації в пресі наводять пересічного виборця на думку: „Навіщо мені голосувати, якщо за мене вже все вирішили?”. Як правило, з такими настроями явка падає катастрофічно. Тим більше, що вибори місцеві у нас чомусь людей цікавлять значно менше, ніж обрання, наприклад, глави держави чи парламенту. Можливо, законодавці на цей ефект і розраховують? Адже вибори на будь-якій дільниці відбудуться незалежно від того, скільки туди прийде людей. А от невикористані бюлетені можуть застосувати на користь потрібних кандидатів.

Колись латиноамериканський диктатор Сомоса погрожував своїм опонентам, що якщо ті виграють вибори, він виграє підрахунок голосів. На цих місцевих виборах такий сценарій може стати реальністю. Адже тепер усю вертикаль виборчих комісій формуватиме ЦВК, тоді як раніше це робили місцеві органи влади. В свою чергу, Центральна виборча комісія створювалась за квотним принципом і там представлені лише парламентські партії. Не дивно, що вони вирішили перетворити комісії на такі собі закриті акціонерні товариства, адже кандидатів у члени територіальних і дільничних комісій можуть висувати тільки ті партії, які засідають у Верховній Раді. Про те, що на місцях є локальні політичні сили, які переймаються проблемами певних територій, чомусь забули. А досвід показав, ці сили більш залежні від волі виборців. А крупні національні партії якраз часто жертвують інтересами регіонів заради політичної доцільності. Київ тут характерний приклад. Адже з 2008 р. тільки лінивий не критикував Черновецького. Але жоден партійний лідер так нічого й не зробив, щоб усунути його від влади, а деякі навіть вступали з градоначальником у взаємовигідні альянси.

У локальних політичних сил, які наочно знають і розуміють проблему регіону, був би шанс протистояти партійним старожилам, якби вони об’єдналися в блоки і йшли на вибори спільно. Але й тут їм перекривають кисень. Законодавці вважають, що блоки на місцеві вибори взагалі не потрібні.

Так само незрозуміло, що буде з виборчими бюлетенями. Раніше їх друкувала ЦВК на поліграфкомбінаті „Україна”. Тепер цю справу віддали на розсуд територіальним виборчим комісіям, які самі визначатимуть, де і скільки друкувати бюлетенів. Для декого це величезна спокуса. Завжди є ризик, що комусь заманеться підтримати свого кандидата чи політичну силу за допомогою зайвих бюлетенів. Вистачає в майбутньому законі й інших підводних каменів. Зокрема, дискусійною є відсутність права на самовисування. Тобто мажоритарка виходить якась неповноцінна. Але найпесимістичніші сценарії збудуться лише в тому разі, якщо самі кияни дадуть це зробити. Досвід показує – чим більша активність виборців, тим менше місця залишається для незаконних маніпуляцій.

Чому треба прийти на вибори?

Багата виборча практика столиці свідчить про одну тенденцію. Мешканці досить серйозно переймаються національними виборами і нехтують виборами місцевими. Коли ці дві події співпадали, проблеми не було, але тепер місцеві вибори проходитимуть окремо і це може спровокувати масову неявку виборців на дільниці. Київ уже має сумний досвід. У 2008 р. на дострокові вибори мера та Київради прийшло трохи більше 53% киян. Решта вирішила провести вихідний у більш приємній атмосфері. Як наслідок ми отримали пролонгацію повноважень Черновецького до 2012 року. В інших містах ситуація не краща. Коли в листопаді 2008 р. відбувались дострокові місцеві вибори в багатьох населених пунктах, явка в середньому склала 30%. Подібне може повторитися цієї осені і в районах.

Не секрет, що „молода команда”, яку безцеремонно посунули від владної годівниці на рівні міста, прагнутиме взяти реванш у районах. Причому на нові вибори вони вже не йтимуть під збанкрутілим брендом „Блок Черновецького”. Швидше за все діятимуть за принципом зозулі – проникатимуть у списки різних політичних сил, а також намагатимуться висунутись по мажоритарці, застосувавши випробувані гречані технології. Щоб цього не допустити, треба уважно вивчати прізвища в прохідній частині списку і не давати спуску тим, хто вже „прославився”, працюючи в КМДА. Але найголовніше – треба прийти на дільницю. Для цього є принаймні три вагомих причини.

По-перше, районна влада це люди, з якими кияни постійно контактують. Бог високо, цар далеко, а місцева влада близько. Прибирання під’їзду чи реєстрація підприємства залежить не від президента та уряду, а від місцевих чиновників. Система місцевого самоврядування для того й створена, щоб громада контролювала і вимагала звіту про їхню роботу.

По-друге, присутність у більшості райрад створює умови для впливу не тільки на районну, але й на міську владу. Недаремно ж „молода команда” в часи свого найбільшого розквіту намагалася в деяких районних радах усіма правдами і неправдами сформувати свою більшість.

По-третє, тепер, коли частина депутатів обиратиметься за мажоритарною, є можливість представляти інтереси конкретного мікрорайону.

Сьогодні від багатьох киян можна почути багато „теплих” слів про столичне комунальне господарство. Але в більшості випадків критикою все й закінчується. Насправді ж вибори, навіть районні, дають людям у руки мало не єдиний інструмент впливу. І легковажити цим (мовляв, оберуть і без мене) не варто. Адже Київ вже кілька разів об це спотикався. І якщо кияни покажуть, що їм байдуже, хто керуватиме господарством наступні чотири роки, то наслідки будуть не менш трагічні, ніж прихід до влади в столиці „молодої команди”.

Місцеві вибори: це ми вже проходили

Як відбувалися вибори в Києві сто років тому

У 1870-1892 рр. кияни обирали міську Думу, яка складалась з 72 гласних депутатів. Дума, відповідно, формувала виконавчий орган влади – міську управу та обирала міського голову. Виборчим правом користувались всі жителі міста, які досягли 25-річного віку і платили податки в міську скарбницю. Існувало також так зване колективне право, котрим були наділені комерційні фірми, церкви та монастирі, що володіли нерухомістю. Жінки традиційно в той час права голосу не мали, але вони, як і молоді люди віком 21-24 рр., могли доручити свій голос своїм уповноваженим. Доручати свої голоси могли й інші виборці. Головним же лейтмотивом виборчого законодавства було твердження про те, що виборчими правами можуть володіти лише ті особи, які приносять місту користь, тобто платники податків. В Києві таких було небагато: в 1870 р. більше 3 тис., пізніше - до 4-х тисяч. В цілому це складало дуже невеликий відсоток від загальної кількості жителів міста – 3-4%. Крупні підприємці користувались недосконалим законодавством для формування фіктивної більшості на виборах. Напередодні виборів кандидат, маючи значні фінансові ресурси, масово скуповував дешеві торгові документи і, таким чином, забезпечував собі скільки завгодно прихильників на виборах. Доручення для голосування стали другим способом фальсифікації виборів. Масштаби зловживань з цими документами були настільки великими, що в 1892 р. їх застосування було значно обмежене. Явка виборців протягом 1870-1917 рр. була досить низькою і загалом майже не перевищувала 17% від внесених у списки виборців. Але це не було приводом для оголошення виборів недійсними. Дійсність виборів засвідчувалась, якщо до зборів прийшло більше виборців, ніж кількість гласних та кандидатів.

Графік

Як голосували кияни

(активність мешканців столиці на національних та місцевих виборах)

1998 р. (парламентські вибори) – 58,49 %. По Україні 69,64%

1999 р. (президентські вибори) – 60,96%. По Україні 73,8%

2000 р. (загальнонаціональний референдум) – 69,65%. По Україні 78,77%

2002 р. (парламентські вибори) – 54,3%. По Україні 65,22%

2004 р. (президентські вибори) – 79,18%. По Україні 77,32%

2006 р. (парламентські вибори) – 58,85%. По Україні 58,97%

2007 р. (позачергові парламентські вибори) – 58,92%. По Україні 57,94%

2008 р. (позачергові вибори мера та Київради) – 53,39%

2010 р. (президентські вибори) – 67,17%. По Україні – 69,15%

Де голосують найкраще?

Явка виборців на дострокових виборах 2008 р. районах.

Подільський район – 58,63%

Оболонський район – 56,02%

Шевченківський район – 55,99%

Печерський район – 54,71%

Голосіївський район – 54,69%

Святошинський район – 53,67%

Дніпровський район – 53,34%

Солом’янський район – 52,38%

Дарницький район – 52,09%

Деснянський район – 47,36%

Таблиця

Що вибори грядущі нам готують?

Законодавчі новації на місцеві вибори