Аналітика

Відхоже місто

Поки влада обіцяє штрафувати любителів смітити, Київ перетворюється на велике сміттєзвалище

Скоро за сміття на вулицях та в парках битимуть по руках. Робитимуть це за допомогою підвищених штрафів за неналежне поводження з відходами. Принаймні, відповідний закон парламент ухвалив ще в січні. Тепер звичайний громадянин ризикує побіднішати на 340-1360 грн., а підприємець на 850-1700 грн. у випадку засмічення території. Але чи змінить це психологію та звички багатьох мешканців столиці? Поки питання залишається відкритим навесні парки та ліси Києва вкотре перетворюються на смітники.

По вуха у смітті

Весняне тепло вигнало киян з квартир на природу. Як наслідок - у вихідні приміські ліси, парки, інші зелені зони окуповані любителями пікніків. На жаль, після кожного такого відпочинку залишається купа артефактів у вигляді порожніх пляшок, жерстяних банок, пластикового посуду тощо. Жодні засоби морального впливу у вигляді прокламацій, листівок чи попереджувальних написів досі не діяли. Адже поки любителі смітити не відчують збитки на власній кишені, ніякі апеляції до їхнього сумління не допоможуть.

Щодоби Київ продукує до 14 тис. кубометрів сміття. Це близько 3 тис. тонн. Лише недопалків від цигарок мешканці та гості столиці щодня залишають у смітниках та на вулицях до 10 тонн. Статистика на перший погляд вражаюча, але насправді європейці смітять значно більше. Кожен мешканець Євросоюзу в середньому за рік виробляє 524 кг побутових відходів (для порівняння: кожен киянин лише 405 кг). Причому найбільше смітять датчани, а найменше чехи. Проте, незважаючи на ці цифри, вулиці та парки Копенгагена чи Праги набагато чистіші, ніж у нашій столиці. В чому ж причина? Очевидно у високій екологічній культурі, суворих санкціях та ефективній системі утилізації сміття.

Європа дає нам характерний приклад. У Німеччині викинутий на вулиці недопалок, обгортка чи пляшка обійдеться в 20 євро. 35 євро заплатить той, хто наважиться насмітити жувальною гумкою, яблучним огризком чи іншими харчовими залишками. У Франкфуркті-на-Майні спеціальні сміттєві детективи навіть влаштовують засідки в місцях, де смітять найбільше. Підставою для виписування штрафної квитанції можуть слугувати знімки, зроблені цифровим фотоапаратом. У Римі штрафи теж боляче б'ють по гаманцю. 50-300 євро за вигул четвероногих друзів в непризначеному для цього місці, 25-154 євро за засмічення вулиць та тротуарів.

Нові штрафи в Києві нібито наближають нас до цих стандартів. Але досі незрозуміло, хто ж їх стягуватиме. Районні комісії по благоустрою навряд чи впораються з цим завданням, а поширювати ці прерогативи на працівників ЖЕКу протизаконно. Цим завданням мала б перейматися міліція, але існують обґрунтовані сумніви що вона з ним впорається.

Спалювати не можна сортувати

Лише 40% європейського сміття йде на звалища. 20% спалюється, 23% переробляється і ще 17% перетворюється на компост. У Києві ж головний пункт призначення сміття це полігон №5, який сьогодні переповнений. Справа в тому, що його друга черга, введена в експлуатацію в 1997 р., практично нездатна приймати непотріб з міста, оскільки її затоплюють підземні води. В результаті 80% сміття столиці звозять на першу чергу полігону, чим ризикують спровокувати екологічну катастрофу. Фільтрат з такого смітника містить у собі ряд важких металів та органічних з'єднань, які надовго можуть отруїти життя мешканцям навколишніх сіл. Теоретично такі полігони мають ізолюватися від грунту за допомогою глини та синтетичних мембран. Фільтрат повинен відводитись за допомогою спеціальних труб і потім перероблятися. Метан або випускається в атмосферу, або ж (що значно економічніше) збирається і використовується у промисловості. Але на таку систему безпеки ні у столичного, ні у обласного, ні у Державного бюджету грошей поки що не знайшлося.

Зменшити навантаження на полігон пропонують за допомогою сміттєспалювальних заводів. Замінити його можуть два таких підприємства, але досі остаточно не вирішено питання будівництва навіть одного з них на Троєщині та реконструкції діючого підприємства „Енергія". Проте це сміттєспалювальні заводи аж ніяк не панацея. Як правило, вони викидають в повітря цілий букет небезпечних для здоров'я речовин. Серед них вісмут, срібло, олово, свинець, кадмій, сурма, мідь, цинк, хром. Особливо небезпечною є ртуть. Наслідок - хвороби легеневої системи, вроджені аномалії, онкологічні хвороби, розлади імунної, ендокринної, репродуктивної систем.

„Поховання" на полігоні і спалення на заводі екологічністю та ефективністю поступаються системі сортування сміття. Останнє здатне спрямувати до 80% відходів на повторну переробку. Тобто замість отруйних підземних вод чи загазованого повітря кияни зможуть отримати нові товари взамін тих, що викинули в смітник.

Кругообіг сміття в мегаполісі

У Києві перші експерименти з цього приводу почалися ще в 2006 р. Киянам запропонували найпростішу схему - відділяти тверді відходи від харчових. Але вже сьогодні можна констатувати, що ця програма провалилася, адже більше 90% сміття і досі не сортується. Сьогодні парламент не тільки встановив нові штрафи за засмічення території, але й оголосив систему сортування сміття обов'язковою. Поки що це суто теоретично. Але буква закону вимагає, щоб усі громадяни мали договір на вивезення сміття, який би передбачав сортування відходів. Звалення усього непотребу в одну купу, як раніше, вже вважатиметься порушенням закону і каратиметься штрафом. У Києві такі санкції можуть загрожувати хіба що ЖЕКам, оскільки кияни не укладають прямих договорів із перевізниками сміття.

Але щоб система запрацювала, потрібно, по-перше, забезпечити усі столичні двори відповідними контейнерами, по-друге, провести інформаційну кампанію і, по-третє, застосовувати штрафні санкції проти тих, хто закон порушує. Тільки у такій послідовності, а не інакше. Найважче буде привчити киян до думки, що сортування сміття має починатися в квартирі. Наприклад, у Німеччині сміття сортують на 5 видів. Окремо папір (картон, газети, журнали), окремо скло (в залежності від кольору - біле, зелене чи коричневе), окремо пластикову упаковку, целофан, фольгу, алюміній, окремо органічні відходи, а решту - в окремий сміттєвий контейнер. Дотримуватись такої складної схеми німців змушує не лише власне сумління але й фінансовий розрахунок. Правильність сортування спеціально відслідковують сміттєві детективи і у випадку порушень плата за вивезення непотребу зростає. Поступово бажання заощаджувати бере гору над розхлябаністю. Як і киян міську владу теж можна фінансово заохотити. Адже вторинну сировину можна буде продавати на спеціальні переробні підприємства та отримати статтю доходів до бюджету. Але якраз таких підприємств Києву бракує. Сміттєпереробні заводи задоволення не з дешевих, ціна питання - сотні мільйонів євро. Але поки столична влада не зацікавлена в створенні замкнутого ланцюга кругообігу сміття в мегаполісі, можливо кияни почнуть боротьбу з відходами з себе? Для цього треба не багато - навчіться попадати недопалком в урну чи забирати з собою пляшки після пікніку. Адже мери та їх заступники змінюються, а нам з вами й далі жити в цьому місті.