Публікації в ЗМІ

«Політика централізації влади, яку зараз нав'язують у Києві, нічого доброго із собою не принесе»

Голова Шевченківського району столиці Віктор Пилипишин розповів «Вечірці» про своє ставлення до запланованого скорочення районів у Києві та до процесів централізації влади. 

- Вікторе Петровичу, у столиці планується так звана адміністративна реформа, після проведення якої з 10 районів має залишитися лише 5. Чому, на Вашу думку, Шевченківський район увійшов до списку районів, які збираються скоротити?

- Я вважаю, що в самому понятті «адміністративно-територіальна реформа» закладене трішки інше значення. Заяви деяких чиновників міста Києва про те, що планується зменшення кількості районів з десяти до п'яти, особисто для мене не зрозумілі й на поняття «реформа», як на мене, не тягнуть. На мою думку, це суто адміністративне рішення. Суті цього рішення, як і мотивації та технології втілення в життя, я не розумію.

Власне реформи я не боюся, але виходжу з того, що, коли ми хочемо провести якісь серйозні кардинальні зміни, то спочатку мусимо чітко визначити, що саме ми маємо на меті. У цьому конкретному випадку необхідно обговорити питання скорочення районів на рівні експертів, фахівців, управлінців для того, аби в результаті дійти спільної думки та передбачити всі можливі наслідки. Після того, як ми зрозуміємо плюси та мінуси такого рішення та його реалізації, треба висунути це питання на міський референдум. Хочу наголосити, що не на обговорення, а саме на референдум, і тоді вже, знаючи всі плюси й мінуси ініційованого мером скорочення, кияни зможуть прийняти остаточне рішення. До слова, особисто я на сьогодні не бачу жодних позитивних наслідків від ухвалення рішення про скорочення районів.

- А які негативні наслідки, на Ваш погляд, потягне за собою скорочення?

- Почнемо з Шевченківської районної адміністрації. Колись у Шевченківський об'єднали фактично три райони. На сьогодні Шевченківська адміністрація займає загалом 19 приміщень, розкиданих по території всього району - від центру до Нивок чи, скажімо, до Татарки. Як ви гадаєте, наскільки комфортно й ефективно можна керувати своїми підлеглими, котрі розкидані по такій великій території? А тепер спробуймо уявити, що Шевченківський, Печерський та Голосіївський райони об'єднають в один. Де будуть розкидані працівники адміністрацій?

По-друге, ми маємо розуміти, що після ухвалення цього рішення почнеться рутинна бюрократична робота. Кожен киянин повинен буде зробити відмітку в паспорті, що він мешканець уже не Шевченківського, а якогось іншого району. А є ще й ЖЕКи та підприємці. Сьогодні в Шевченківському районі зареєстровано понад 50 тисяч підприємницьких структур. І зараз підприємці стають у чергу для реєстрації мало не з п'ятої ранку, бо в нас бракує кадрів, а найголовніше, приміщень для розміщення відповідних служб. Наскільки мені відомо, у Печерському районі приблизно стільки ж підприємців, як і в нас, у Голосіївському - трохи менше. Де ми розмістимо служби, які приймуть 150 тисяч підприємців, коли їм треба буде проходити перереєстрацію, брати безліч довідок?

Є чинний мер міста Києва, є його команда, і вони мають право на ухвалення того чи іншого рішення. Однак слід розуміти, що існують рішення, котрі можна ухвалювати, рахуючись з думкою політичних партій, а є рішення, які кардинально впливають на життєдіяльність киян. Я гадаю, що саме такі ініціативи необхідно обов'язково обговорювати з киянами і приймати на міському референдумі.

- Яку мету, на Вашу думку, має міська влада, ініціюючи скорочення районів?

- Єдиною метою є централізація влади та бажання утриматися при владі. Варто зазначити, що в цьому немає нічого негативного, адже люди, які йдуть у політику, у принципі прагнуть узяти владу у свої руки, і це абсолютно нормальне явище. Також зрозуміло, що люди, котрі перебувають при владі, хочуть утримати її якомога довше. Інша річ, що саме мають на меті люди, яким потрібна влада, і які наслідки та чи інша територія та її мешканці відчуватимуть від їхньої політичної й управлінської діяльності.

- Деякі експерти твердять, що райони зараз треба не зменшувати, а, навпаки, збільшувати. Що Ви думаєте про такий варіант розвитку подій?

- Я категорично проти будь-яких нововведень без попередньої процедури обговорення на рівні управлінців, спеціалістів та експертів. Зважаючи на сьогоднішню ситуацію, райони не можна ані збільшувати, ані зменшувати, адже це не ті експерименти, які принесуть користь киянам.

Коли ми ведемо мову про збільшення, то ті, хто це пропонує, мають зрозуміти, що кадровий потенціал української бюрократії та її професійний рівень, як то кажуть, нижче немає куди. Нам сьогодні не вистачає фахових управлінців на рівні районів. І в цьому я вбачаю найбільший мінус. Мені здається, що зараз в українській державній бюрократії настала доба так званих «малинових піджаків». Пам'ятаєте, років з 15 тому в бізнесі були люди в малинових піджаках, яких пов'язували з кримінальними колами. Так от, наші політики та чиновники лишилися на рівні тих дев'яностих років, того «совкового» періоду. І це, передусім, проблема держави, адже вона не виховала професійних управлінців, а потерпає від цього, зокрема, й місцеве самоврядування. Візьмімо, для прикладу, Муніципальну академію - кого вона готує, скільки людей прийшло за весь час її існування в управління Києвом, і чого вони досягли? Тож, коли ми говоримо про реформи адміністративно-територіального устрою, ми маємо розуміти, що ці реформи проводитимуть і реалізовуватимуть люди. Постає запитання: чи підготовлені в нас ці люди? Так, сьогодні треба змінювати систему, неефективну, бюрократичну, складну й неоковирну, але доти, доки сюди не прийдуть підготовлені, відповідальні кадри з високим рівнем моралі, скільки не змінюй кількості районів, у результаті геть нічого не зміниться. Якщо ми гадаємо, що, умовно кажучи, переставимо ліжка - і місто одразу запрацює краще, то в мене щодо цього виникають сумніви.

- Чи бачите Ви якусь альтернативу скороченню районів як таких?

- На сьогодні, напевно, є сенс ставити питання про ефективність функціонування районних рад у місті. І якщо виходити з позицій реформи, то я б виніс на обговорення питання, чи потрібні за наявної нині пропорційної системи районні ради в такому вигляді.

Варіанти при цьому можуть бути різними - від скорочення депутатів до повної ліквідації районних рад. Проте я виходжу з позиції, що будь-яке питання, яке серйозно впливає на життєдіяльність Києва, повинне обговорюватися й аналізуватися на різних рівнях, це найважливіше.

Існуюча наразі система управління та представницької влади є неефективною й потребує змін. Це питання сьогодні на черзі, і його треба порушувати. Однак я категорично проти нинішнього підходу та процедури ухвалення рішення. Потрібно брати до уваги думки всіх сторін, зокрема й противників скорочення. Тільки таким чином можна досягнути більш-менш оптимального результату. Якщо ми прагнемо покращити життя у столиці, ми повинні врахувати якнайбільше думок. Проблема ж насправді полягає не у скороченні районів і не в робочих місцях певної кількості чиновників.

- Як узагалі Ви ставитеся до процесів централізації влади?

- Негативно, і ще раз негативно. Я вважаю, що централізація не має перспективи. Не треба бути схожим на мавпу, яка хоче все схопити двома руками, бо всього вона не візьме. Існують же, зрештою, основи управління; якісь повноваження потрібно брати на себе, а якісь - делегувати підлеглим. Тобто найкраще керівництво - це коли ти створюєш умови для роботи й вимагаєш результатів.

У київської влади на сьогодні є досить завдань і стратегічних питань для міста Києва, які необхідно розв'язувати, аби центральна влада не робила те, чого вона не повинна робити. На мою думку, процеси централізації провокуються певними чиновниками для того, щоб бути потрібними. Адже під час вирішення питань розвитку Києва ці люди можуть виявитися некомпетентними, і тоді мер зрозуміє, хто насправді його оточує. Тому деякі чиновники, котрі не мають фахової підготовки й належного управлінського рівня, намагаються відсунути першочергові питання в бік і натомість беруться за ті завдання, під час розв'язання яких можна пропіаритися та показати свою важливу роль для міста Києва.

Ні для кого не є секретом, що короля робить почет. Кожен керівник, хоче він того чи ні, відрізаний від інформації, адже більшість свого часу проводить у кабінеті й отримує необхідні дані лише від кількох наближених осіб. Тому для керівника важливо зробити так, аби інформація надходила не з одного, а з багатьох джерел. Лише в такому разі можна буде побачити більш-менш повну картину. Одним словом, я вважаю, що політика централізації влади, яку зараз нав'язують у Києві, нічого доброго із собою не принесе. Та при цьому в нас сьогодні є обрана киянами влада, є обраний мер, і поки що їхня позиція перемагає.

Источник:  Вечірній Київ

 http://www.vechirnij.kiev.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=6559&Itemid=126

Автор: Марина Ситник